Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 355/824/19
провадження № 61-22258св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Баришівська селищна виборча комісія, Баришівська селищна рада Баришівського району Київської області,
третя особа - Баришівський селищний голова ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Баришівської селищної виборчої комісії, Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, третя особа - Баришівський селищний голова ОСОБА_2, про стягнення заробітної плати та всіх належних працівникові сум при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що в період з 15 жовтня 2015 року по 11 листопада 2018 року він знаходився у трудових відносинах з територіальною Баришівською селищною виборчою комісією, а саме - виконував обов`язки голови територіальної Баришівської селищної виборчої комісії і оплата його праці в період між виборами повинна здійснюватися територіальною Баришівською селищною виборчою комісією за рахунок коштів місцевого бюджету.
За час роботи йому не виплачувалась заробітна плата. Згідно з частиною десятою статті 28 Закону України "Про місцеві вибори" розмір оплати праці члена виборчої комісії, який є пенсіонером або особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування, та щорічними розрахунками витрат на роботу територіальної виборчої комісії у 2016, 2017 і 2018 році. 11 листопада 2018 року він був звільнений у зв`язку із закінченням повноважень голови територіальної виборчої комісії.
В день звільнення Баришівська селищна виборча комісія в порушення частини першої статті 116 КЗпП України, не здійснила виплату належних при звільненні коштів.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з Баришівської селищної виборчої комісії на свою користь суму заборгованості по заробітній платі, кошти за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за щорічну відпустку за три роки у розмірі 200 386,14 грн та зобов`язати Баришівську селищну раду на черговій сесії після набрання рішенням законної сили виділити вказані кошти (плюс податки та збори) для оплати заробітної плати, коштів за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за щорічну відпустку за три роки ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Баришівської селищної виборчої комісії на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі, кошти за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за щорічну відпустку за три роки у розмірі 200 386,14 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивач перебував у трудових відносинах з виборчою комісією і оплата його праці в період між виборами повинна здійснюватися територіальною Баришівською селищною виборчою комісією за рахунок коштів місцевого бюджету. Заробітну плату позивач не отримував в день його звільнення. Баришівська селищна виборча комісія в порушення частини першої статті 116 КЗпП України не здійснила виплату належних при звільненні коштів.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до постанови Центральної виборчої комісії від 18 січня 2011 року № 10 "Про деякі питання забезпечення діяльності територіальних виборчих комісій після закінчення виборчого процесу місцевих виборів" основними напрямками використання коштів, пов`язаних із забезпеченням територіальних виборчих комісій у період після закінчення виборчого процесу, є видатки на: оплату послуг зв`язку (абонентська плата, місцеві та міжміські телефонні розмови); придбання канцелярських товарів, паперу, витратних матеріалів; виготовлення бланків звітності; відшкодування коштів за спожиті комунальні послуги та енергоносії тощо.
Тобто, здійснення оплати праці членів територіальної виборчої комісії поза виборчим процесом Законом не передбачено.
Оскільки ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із територіальною Баришівською виборчою комісією, тому вимоги щодо стягнення заробітної плати та всіх належних працівникові сум при звільненні є безпідставними. При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності між ОСОБА_1 та виборчою комісією цивільно-правових відносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, витлумачивши закон та необґрунтовано розширивши його суть не на користь працівника - голови територіальної виборчої комісії та його трудових прав, визнав відносини, які склалися між заявником, як головою територіальної виборчої комісії і територіальною виборчою комісією, цивільними, а не трудовими, взявши за основу законодавство України, яке передбачає оплату праці членів територіальної виборчої комісії за цивільно-правовими договорами та не застосував норми КЗпП України, Конституції України, Загальної декларації з прав людини.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув дану справу за відсутності ОСОБА_1, належним чином не повідомленого про дату, час і місце наступного судового засідання стосовно розгляду даної справи. За наведених обставин, заявник був позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні 14 листопада 2019 року, внаслідок чого не надав свої заперечення.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Баришівської селищної виборчої комісії, на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вказано, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та повинна бути залишена без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Баришівського районного суду Київської області.
У січні 2020 року справу № 355/824/19 передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з копією трудової книжки 15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 призначений на посаду голови територіальної Баришівської селищної виборчої комісії.
11 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнений з посади голови територіальної Баришівської селищної виборчої комісії у зв`язку із закінченням повноважень територіальної виборчої комісії.
ОСОБА_1 вважає, що при звільненні Баришівська селищна виборча комісія не здійснила виплату належних йому коштів, тому просив суд стягнути з Баришівської селищної виборчої комісії на свою користь суму заборгованості по заробітній платі, кошти за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за щорічну відпустку за три роки у розмірі 200 386,14 грн та зобов`язати Баришівську селищну раду на черговій сесії після набрання рішенням законної сили виділити вказані кошти (плюс податки та збори) для оплати заробітної плати, коштів за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за щорічну відпустку за три роки ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.