Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа №466/7604/17
провадження № 61-20911св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
третя особа - виконуючий обов`язки директора відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду Поліщук Вадим Валентинович,
третя особа - первинна профспілкова організація Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" як правонаступника Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 травня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Свірідової В.В., та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Приколоти Т.І., Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Державна інспекція з енергетичного нагляду України", з участю третьої особи - в.о. директора Відокремленого підрозділу "Державна інспекція з енергетичного нагляду України" Державного підприємства "НЕК "Укренерго" - Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду Поліщука Вадима Валентиновича та третьої особи - первинної профспілкової організації Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, і з врахуванням уточнення позовних вимог, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з серпня 2002 року працював на посаді начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Львівській області, остання посада - заступник начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Західному регіоні - начальник Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Львівській області відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - старший державний інспектор з енергетичного нагляду.
15 вересня 2017 року наказом №1228-к його звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Позивач вказував, що КЗпП України передбачені гарантії для захисту трудових прав, згідно яких звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України повинно відбуватись із дотриманням ч.2 ст.40, ст.42, ст.49-2, ч.1 ст.43 цього Кодексу. Вважає вказаний наказ протиправним, а своє звільнення незаконним, оскільки відповідач не дотримався необхідних вимог вищевказаних статей КЗпП України. Вказує, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Разом з тим, зазначений обов`язок відповідачем виконаний не був, адже 06 квітня 2017 року, 22 травня 2017 року, 11 липня 2017 року, 12 вересня 2017 року йому надавався перелік вакантних посад по відокремленому підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" та позивач тричі, 22 травня 2017 року, 12липня 2017 року, 13 вересня 2017 року, звертався із заявами на переведення на посади з наданого переліку вакантних посад, але йому було відмовлено у переведенні на посаду, на яку він претендував у першому випадку, та проігноровано його заяви - у двох наступних. Позивач вважає, що роботодавець не виконав свого обов`язку згідно ст.49-2 та ч.2 ст.40 КЗпП України, незважаючи на наявність вакантних посад та намір позивача працювати на них.
Крім того, своє звільнення вважає також безпідставним, оскільки посада, яку він займав, не була скорочена. В процесі реорганізаціі Держенергонагляду передбачалась ліквідація Державної інспекції з енергетичного нагляду у Західному регіоні, структура Державної інспекція з енергетичного нагляду у Львівській області залишалась незмінною. Виконувані позивачем трудові функції начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду у Львівській області з 2002 року, залишились аналогічними. З цього приводу, 07 лютого 2017 року він звертався листом №27-23/01-133 до директора Держенергонагляду О. Шургая, одночасно вказавши на своє переважне право залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП України, але разом з тим відповідачем не було проведено відбору із врахуванням переважного права залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП.
Також, позивач вказує на порушення процедури отримання згоди органу первинної профспілкової організації на його звільнення, так як згідно чинного законодавства, власник або уповноважений ним орган направляє органу первинної профспілкової організації подання на працівника про їх згоду на розірвання трудового договору з ним на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. У поданні повинні бути вказані причина звільнення працівника, документ, який зумовив цю причину, факт відмови працівника від запропонованої роботи. 14 вересня 2017 року відбулося засідання профкому ППО Держенергонагляд, на якому було надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем, не зважаючи на його лист від 13 вересня 2017 року на ім`я голови профкому Л.Пшеничної, яким він інформував профком про подання заяви адміністрації на перевід на вакантну посаду заступника директора з організаційної роботи та вказував на передчасність розгляду профкомом питання про звільнення. У цьому ж листі позивач скаржився, що адміністрацією було порушено норми трудового законодавства у частині надання щорічної відпустки, а саме, йому двічі не було надано відпустку згідно графіка відпусток Держенергонагляду, згідно заяв від 17 липня 2017 року та від 05 вересня 2017 року. Всупереч зазначеній заяві на перевід та зазначеним обставинам профспілка надала згоду на звільнення позивача, але при цьому застерегла роботодавця від звільнення у випадку згоди позивача на переведення на іншу вакантну посаду.
Вважаючи, свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив суд:
1. Скасувати наказ в.о. директора Відокремленого підрозділу "Державна інспекція з енергетичного нагляду України" Державного підприємства "НЕК "Укренерго" - Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду Поліщука Вадима Валентиновича №1128-к від 15 вересня 2017року;
2. Поновити його на посаді заступника начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Західному регіоні - начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Львівській області відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду з 16 вересня 2017 року;
3. Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 413 068,38 грн та судові витрати ( том 1, а.с.2-5; 46-49;199-202).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 травня 2019 року позов задоволено.
Скасовано наказ в.о. директора Відокремленого підрозділу - заступника головного інспектора "Державної інспекції енергетичного нагляду України" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" Поліщука В.В. від 15 вересня 2017 року № 1128-к як протиправний.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Західному регіоні - начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Львівській області Відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду з 16 вересня 2017 року.
Стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2017 року по 13 травня 2019 року в розмірі 413 068,38 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Вирішено питання судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 травня 2019 року залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем при звільненні позивача порушено вимоги статей 49-2, 42, ч.2 ст.40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2019 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 травня 2019 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано з Шевченківського районного суду м. Львова матеріали цивільної справи №466/7604/17.
У грудні 2019 року справа № 466/7604/17 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" при звільненні позивача порушило вимоги статей 49-2, 42, ч.2 ст.40 КЗпП України, оскільки позивачу було аргументовано надано відповіді на всі його заяви та звернення щодо працевлаштування, а також відсутність можливості перевести його на іншу роботу.
Суд неналежним чином оцінив обставини справи, оскільки відокремлений підрозділ "Державна інспекція енергетичного нагляду України" на момент звільнення позивача не мав жодного відношення до центрального органу виконавчої влади.
Суди дійшли помилкового висновку про те, що у позивача було переважне право залишення на роботі згідно п.п. 2,3,10 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, незважаючи на те, що вказані категорії застосовуються лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
Суд безпідставно встановив те, що інспекція Держенергонагляду у Західному регіоні є ліквідованою.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Відокремленим підрозділом "Державна інспекція з енергетичного нагляду України" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на посаді заступника начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Західному регіоні - начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Львівській області відокремленого підрозділу "Державна інспекція з енергетичного нагляду України" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду.
Згідно із наказом Відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" від 30 березня 2017 року №43-ОП розпочата реорганізація.
Позивач 06 квітня 2017 року був повідомлений про майбутнє звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України (том 1 а.с.8).
07 лютого 2017 року позивач звертався до директора Держенергонагляду, та повідомляв про наявність у нього переважного права залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП України.
06 квітня 2017 року, 22 травня 2017 року, 11 липня 2017 року, 12 вересня 2017 року позивачу надавався перелік вакантних посад по ВП "Державна інспекція енергетичного нагляду України".
Ознайомившись з переліком вакантних посад позивач тричі звертався із заявами на переведення на посади із наданого переліку вакантних посад.
22 травня 2017 року позивач подав заяву про переведення на посаду заступника директора ВП "Державна інспекція енергетичного нагляду України" - начальника Державної інспекції з експлуатації станцій і мереж - Головний державний інспектор з експлуатації електричних станцій та мереж.
06 липня 2017 року ОСОБА_1 отримав відповідь, що на обрану посаду призначено іншу особу.
12 липня 2017 року позивач вдруге ознайомився із переліком вакантних посад, написав заяву про можливість переводу його на посаду помічника директора Держенергонагляду.
12 вересня 2017 року позивача повідомлено листом Держенергонагляду від 11 вересня 2017 року №08/02-5187, що посада, на яку він претендував 12 липня 2017 року, виведена із штатного розпису з 01 вересня 2017 року.
13 вересня 2017 року, позивач втретє написав заяву на переведення на посаду заступника директора Держенергонагляду з організаційної роботи.
Посада заступника директора Держенергонагляду з організаційної роботизнаходилась у штатному розписі Держенергонагляду, і на дату звільнення позивача 15 вересня 2017 року, і на дату надання суду даного штатного розпису 14 грудня 2017 року(том 2 а.с.64).
В переліку змін до штатного розпису Держенергонагляду від 17 жовтня 2017 року немає даної вакантної посади, що підтверджує її наявність у діючому штатному розписі (том 2 а.с.54-62).
Відповідачем не надано доказів неможливості переведення позивача на посаду заступника директора Держенергонагляду з організаційної роботи.
Первинна профспілкова організація Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії протоколом від 14 вересня 2017 року №9, окрім надання згоди на звільнення позивача, клопотав перед адміністрацією про надання можливості позивачу переходу на вакантну посаду (п.3 протоколу), хоча позивач має таке право згідно КЗпП України, та про надання щорічної відпустки (п.2) згідно графіка, затвердженого директором.