Постанова
Іменем України
04 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 442/7404/17
провадження № 61-20953св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, Дрогобицька міська рада Львівської області, комунальне підприємство Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
треті особи - Управління культури Львівської обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2018 року у складі судді Куруса Р. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Дрогобицької міської ради Львівської області, комунального підприємства Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", треті особи - Управління культури Львівської обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та знесення самочинного будівництва.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
20 жовтня 2017 позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що в АДРЕСА_1 загальною площею 1 625 кв. м для обслуговування нежитлової будівлі, який посвідчено 03 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л. В. за № 1708. Просили також застосувати наслідки недійсності цього правочину шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що в АДРЕСА_1, реєстраційний номер 31110783.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилалися на те, що Дрогобицька міська рада Львівської області не мала права укладати з відповідачем ОСОБА_4 оскаржуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки дана земельна ділянка перебувала у комунальній власності Дрогобицької міської лікарні № 1, а відтак Дрогобицька міська рада Львівської області не вправі була відчужувати її. Крім того, посилалися на те, що згідно переліку пам`яток архітектури місцевого значення земельна ділянка на АДРЕСА_1 відноситься до земель історико-культурного призначення, тому перед укладенням оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки необхідно було проводити державну експертизу землевпорядної документації та отримувати дозвіл від органу охорони культурної спадщини на проведення будівельних робіт. Зазначають, що відповідачем КП ЛОР "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" неправомірно проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, позаяк його готовність складала лише 5% і такий не набув ознаки нерухомої речі.
23 травня 2018 року позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили, крім зазначених вище позовних вимог, зобов`язати відповідача ОСОБА_4 демонтувати об`єкт самочинного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці на АДРЕСА_1, з тих підстав, що таке будівництво здійснено останньою на земельній ділянці, що знаходиться в межах історичного ареалу м. Дрогобича, відділом охорони культурної спадщини не надавалась згода на будівництво за цією адресою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, проте позивачі не довели, що їхні права оспорюваним правочином порушені та в чому полягає порушення їхніх прав та інтересів. Позивачами не надано суду доказів, які б свідчили, що у разі прийняття судом рішення про визнання правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва, знесення самочинного будівництва у них виникнуть права або це призведе до відновлення їхніх порушених прав. Також позивачами не доведено порушення їхніх прав та законних інтересів саме відповідачами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
04 грудня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи. Зокрема, зазначають, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, неправильно визначився із правовим статусом спірної земельної ділянки, яка є ділянкою земель історико-культурного призначення, що знаходиться в межах історичного ареалу міста Дрогобича, не застосував заборони і обмеження, визначені Законом України "Про охорону культурної спадщини" та прийшов до необґрунтованого висновку про законність реєстрації права власності на незавершене будівництво на АДРЕСА_1, договору купівлі-продажу земельної ділянки та реєстрації права власності на неї.
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено 03 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л. В. за № 1708 ОСОБА_4 належить на праві приватної власності земельна ділянка в АДРЕСА_1 загальною площею 1 625 кв. м для обслуговування нежитлової будівлі, кадастровий номер 4610600000:01:002:0105 (т. 1 а. с. 17 -18).
Договір укладено на підставі рішення сесії Дрогобицької міської ради від 09 листопада 2012 року № 789, яким вирішено продати у власність ФОП ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1 625 кв. м на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 14). Вказане рішення є чинним.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11 лютого 2016 року земельна ділянка з кадастровим номером 4610600000:01:002:0105, що розташована в АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 і відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення - інша комерційна діяльність (т. 1 а. с. 145).
Згідно пункту 1.3 вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, вказана земельна ділянка на момент укладення договору не перебувала в жодному спорі, була вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, не перебувала під арештом.
Спірна земельна ділянка перебувала в оренді відповідача ОСОБА_4 з 2005 року. Перед укладенням договору оренди вказаної земельної ділянки, відповідач ОСОБА_4 було розроблено проект відводу земельної ділянки, після цього ділянка була передана в оренду під будівництво медичного центру (т. 1 а. с. 10 -13, 15, 19, 149 - 150).
Згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 13 травня 2010 року № 3/14-10 та на підставі затвердженої проектної документації відповідачем ОСОБА_4 у 2010 році на спірній ділянці зведено фундамент будівлі, стан готовності будівництва становить 5%. КП ЛОР "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 01 серпня 2010 року здійснено реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_4 на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 5% на АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 4610600000:01:002:0105 (т. 1 а. с. 23).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.