Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 367/4910/17-ц
провадження № 61-11695св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Кравець В. А., Шкоріної О. І., від 15 травня 2019 року.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. (далі - приватний нотаріус КМНО Швець Р. О.), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щосторони 12 вересня 2008 року уклали кредитний договір № 2580449- CRED, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати йому кредит у розмірі 50 000,00 грн до 10 вересня 2010 року, а він зобов`язався повернути його, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 32,00% річних та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені кредитним договором.
Приватним нотаріусом КМНО Швецем Р. О. 28 вересня 2016 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 3085, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 125 200,13 грн.
Проте виконавчий напис вчинений поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги за кредитним договором, а тому цей напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 змінив підстави позову і вважав, що документи, подані банком для вчинення виконавчого напису, не є документами, які відповідно до закону можуть підтверджувати безспірність заборгованості позивача, стягнутої з нього за цим написом.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області суду, у складі судді Саранюк Л. П., від 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено згідно з вимогами чинного законодавства, його складання не суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства і підстави для визнання його незаконним та таким, що не підлягає до виконанню, відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. 28 вересня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 3085. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 3 166,50 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини у справі. Місцевим судом не було враховано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Судом першої інстанції не було досліджено та не надано належної оцінки дотриманню при вчиненні нотаріусом виконавчого напису вимог щодо безспірності заборгованості відповідача перед банком, не звернуто увагу на те, що у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності (з 12 вересня 2008 року по 01 серпня 2016 року), тобто виконавчий напис включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років, а також нотаріус вирішив стягнути з відповідача одночасно пеню та штрафи за порушення боржником грошового зобов`язання, що не відповідає положенням статті 61 Конституції України.
Крім того, не враховано, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитними договором № 2504479- CRED від 12 вересня 2008 року у розмірі 51 846,96 грн. та стягнуто з ПАТ "Акцент Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Приват Банк" 10 000, 00 грн, а всього суму у розмірі 61 846,96 грн, яка складається з 26 007,05 грн - заборгованість за кредитом, 32 656,72 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 2 933,19 грн - штраф (процентна складова).
Судом першої інстанції не враховано, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено і ним було понесено судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, що підтверджується наданими ними належними, допустимими та достовірними доказами, які не спростовані позивачем, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь позивача понесених ними витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, у розмірі 11 000, 00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2019 року Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у частині вирішення питання про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційним судом здійснено неправильний висновок про наявність правових підстав для відшкодування позивачу понесених ними витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги. Стягнута сума коштів не є співмірною зі складністю даної справи, а винагорода адвоката явно завищена.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
11 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 250449-CRED.
Відповідно до умов кредитного договору № 2504479-CRED від 12 вересня 2008 року банк зобов`язався надати ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 50 000,00 грн до 10 вересня 2010 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 32,00 % річних та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені кредитним договором.
За умовами кредитного договору № 2504479-CRED від 12 вересня 2008 року договір діє до 10 вересня 2010 року.
Пунктом 5.7 кредитного договору № 2504479-CRED від 12 вересня 2008 року передбачено збільшення строку позовної давності, а саме "терміни позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів по даному договору встановлюється сторонами тривалістю 5 років", тобто до 10 вересня 2015 року.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року у справі № 2/0417/8879/2012 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму боргу. Вказане рішення набрало законної сили 06 грудня 2012 року.
11 лютого 2013 року державним виконавцем відділу виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якому боржнику запропоновано добровільно виконати зобов`язання.
10 серпня 2016 року та 16 серпня 2016 року на адресу ОСОБА_1 направлено письмові вимоги про усунення порушень за кредитним договором № 2504479- CRED від 12 вересня 2008 року.
28 вересня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подано до приватного нотаріуса КМНО Швеця Р. О. заяву про вчинення виконавчого напису для стягнення боргу частинами за кредитним договором № 2504479-CRED від 12 вересня 2008 року.
28 вересня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Швецем Р. О. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості за кредитним договором № 2504479-CRED від 12 вересня 2008 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Справа в касаційному порядку переглядається лише у частині вирішення питання про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що 28 липня 2017 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 було подано позовну заяву до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус КМНО Швець Р. О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
ОСОБА_5 представляв інтереси позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 25 лютого 2015 року. Цією ж довіреністю передбачено, що інтереси ОСОБА_1 також може представляти ОСОБА_6 (а.с. 13).