ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2020 року
Київ
справа №818/597/17
адміністративне провадження №К/9901/21396/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №818/597/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України
про визнання бездіяльності протиправною,
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Павлічек В.О., суддів Прилипчука О.А., Бондаря С.О.)
і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Тацій Л.В., суддів Григорова А.М., Подобайло З.Г.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2013 року у справі №6а/577/130/13 (577/5210/13-а).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно не виконує рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2013 року у справі №6а/577/130/13(577/5210/13-а) про стягнення на користь позивача перерахунку щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік у сумі 2 150,00 грн, в зв`язку з чим просить суд визнати бездіяльність Державної казначейської служби України протиправною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2013 року у справі №6а/577/130/13(577/5210/13-а).
Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, виходили з того, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому і безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Отже, відповідач, не виконуючи судове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2013 року у справі №6а/577/130/13(577/5210/13-а), діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, чим порушив законні інтереси позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що він здійснював усі передбачені законодавством заходи щодо виплати призначених за судовим рішенням коштів. В той же час, у зв`язку з недостатністю бюджетних призначень за Програмою для погашення заборгованості і сформованої черги така виплата повинна проводитися в порядку черговості надходження судових рішень, тобто після виконання інших виконавчих документів, що надійшли раніше виконавчого документа позивача (відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, абзацу другого підпункту 1 пункту 9 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України).
Крім того, як зазначає відповідач, судами попередніх інстанцій не враховано, що позачергове виконання рішення стосовно позивача призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства і порушення принципу рівності стягувачів перед законом. Законодавством України не передбачено будь-яких виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ.
Водночас відповідач постійно направляв листи до Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040.
Отже, на думку відповідача, перерахування коштів із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність відповідача, а залежить від визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік обсягу коштів за КПКВК 3504040, суми коштів за виконавчими документами, що надійшли і підлягають виконанню за цією програмою, і від затвердженого Міністром фінансів України розпису виконання бюджету.
Позивач скористався своїм правом і подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін. В обґрунтування заперечень ОСОБА_1 зазначає, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок, а неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1. В той же час, державний орган не може посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 8 червня 2010 року у справі №2-1245/2010 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення на користь позивача недоплачену щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2009 рік у сумі 2150,00 грн. Постановою Апеляційного суду Сумської області від 8 серпня 2012 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 8 червня 2010 року змінено, а саме, зобов`язано Управління праці і соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійснених позивачем витрат.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2013 року у справі №2-1245/2010 змінено спосіб виконання постанови Апеляційного суду Сумської області від 8 серпня 2012 року шляхом стягнення з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 перерахунку щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 2150,00 грн. На підставі зазначеної ухвали Конотопський міськрайонний суд Сумської області видав виконавчий лист №6а/577/130/13, який позивач пред`явив до виконання до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2014 року замінено боржника - Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення на Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради у виконавчому провадженні, яке було відкрито на підставі виконавчого листа №6а/577/130/13, виданого 26 березня 2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області. На підставі зазначеного Конотопський міськрайонний суд Сумської області видав позивачу виконавчий лист №6а/577/19/14 (№577/1414-14-а), який було пред`явлено останнім до виконання до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області.
Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області своїм листом від 10 лютого 2017 року №К-8/02.2; К-8/02.2 повідомило позивача про те, що з 23 вересня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року №440, якою затверджений порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою. Зазначений Порядок обумовлює механізм погашення заборгованості за рішеннями судів. Одночасно погашення заборгованості за рішеннями судів здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845. Згідно з вимогами пунктів 14, 15, 16 вказаного Порядку №440 рішення суду після отримання оригіналів документів про здійснення нарахування за цими рішеннями передано до Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області.
Однак, на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій доказів виконання ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2013 року у справі № 6а/577/130/13 (577/5210/13-а) суду не було надано.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV, а особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - "рішення") - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Також вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби (державних виконавців та у передбачених цим Законом випадках приватних виконавців), визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.
Так, частиною другою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Разом з тим, положеннями статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року №440 (далі - "Порядок №440"), рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Пунктами 13-15 Порядку №440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.
До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи. До рішень зобов`язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.
Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.
Відповідно до пункту 19 Порядку №440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пунктом 20 Порядку №440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845.