1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



07 лютого 2020 року

Київ

справа №806/4249/15

адміністративне провадження №К/9901/24719/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердичівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року (головуючий суддя - Токарєва М.С.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бучик А.Ю., судді - Одемчук Є.В., Шевчук С.М.)

у справі №806/4249/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ФУД БЕРДИЧІВ"

до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,



ВСТАНОВИВ:



У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ФУД БЕРДИЧІВ" (далі - Товариство, платник) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Бердичівської ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.



В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань, помилковість висновків контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Торговий дім "ІНКО-ФУД"", ТОВ "М`яспром", ТОВ "Маркет Про", ПП "Веста Метаопт", ТОВ "Класік Торг" та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.



Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року, позов задоволено частково:



- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0000362200 від 31 серпня 2015 року та №0000372200 від 31 серпня 2015 року та частково №0000342200 від 31 серпня 2015 року про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20 076 284 грн.



Додатковою постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" 1 461, 60 грн сплаченого судового збору.



Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що реальність господарських між позивачем та вказаними вище контрагентами підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності, зокрема виписками руху коштів по рахунках та документами, які підтверджують використання придбаного товару у господарській діяльності підприємства. Водночас, суди зазначили про правомірність податкового повідомлення- рішення від 31.08.2015 №0000352200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2 761 грн 84 коп. є правомірним та прийнятим з урахуванням усіх обставин.



Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що надані позивачем на підтвердження реальності господарських відносин з вказаними вище контрагентами первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", посилається на те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. Також, скаржник зазначає про наявність кримінального провадження №32015130010000036 від 16.04.2015 відносно посадових осіб ПП "Веста Метаопт" за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.



Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем ні в апеляційному, а ні у касаційному поряд не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.



Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.



19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).



Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.



14 листопада 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначило про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.



Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.



Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову документальну перевірку ТОВ "Інко-Фуд Бердичів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.02.2013 по 31.12.2014.



За результатами перевірки складено Акт від 13.08.2015 №1016/22-00/38284164 (далі- Акт перевірки).



Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:



- п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 20 236 284 грн;



- п.192.1.1, п.192.1 ст.192, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 591 280 грн;



- абз.б) п.200.14 ст. 200, п.192.1.1, п.192.1 ст.192, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ всього в загальній сумі 120 122 грн;



- встановлено порушення п. 2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління. Національного банку України від 15.12.04 № 637, а саме: відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів на суму 990 грн та встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 885, 92 грн.



На підставі Акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2015:



- №0000342200, яким Товариство зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20 236 284, 00 грн;



- №0000362200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 739 100 грн. у т.ч. 591 280 грн - за основним платежем та 147 820 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;



- №0000372200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150 153 грн; № 0000352200 яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2 761,84 грн.



Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ "Торговий дім "ІНКО-ФУД"", ТОВ "М`яспром", ТОВ "Маркет Про", ПП "Веста Метаопт", ТОВ "Класік Торг", а саме зазначає, що підприємством в податковому обліку при розрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток до витрат по собівартості реалізованої продукції враховано суми щодо яких не визнано доходи від реалізації такої продукції в періоді з 04.02.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 15 940 926 грн. Також, контролюючий орган вказує на те, що господарська діяльність Товариства з ТОВ "Торговий дім "Інко-Фуд" та ТОВ "Коспанія "Алекс"" свідомо направлена на отримання від`ємного фінансового результату, оскільки виконання угод з продажу продукції за цінами, нижчими від виробничої собівартості є економічно невиправданими.



Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.



Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).



На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.



Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.



Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.



Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.



ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.



Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 27 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).



Згідно із п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.



Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.


................
Перейти до повного тексту