ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2020 року
Київ
справа №816/62/16
адміністративне провадження №К/9901/19771/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року (головуючий суддя - Канигіна Т.С.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Бенедик А.П., Філотов Ю.М.)
у справі №816/62/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод"
до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2015 № 0004682202/116.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань, помилковість висновків контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ ВКФ "Союз СВ", ПП "Компанія Центр-ЮГ", ТОВ "Рай-Т", ПСП "Огульчанське", ПП "Поллукстрейд" та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.08.2015 №0004682202/116;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" (ідентифікаційний код 30547403) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 53 896, 42 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів правомірно включено суму податку на додану вартість, за результатами господарської діяльності з вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся до податкового кредиту.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що надані позивачем на підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ ВКФ "Союз СВ", ПП "Компанія Центр-ЮГ", ТОВ "Рай-Т", ПСП "Огульчанське", ПП "Поллукстрейд" первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме у деяких наданих позивачем до перевірки податкових та видаткових накладних відсутні дані щодо осіб, які їх підписали, у товарно-транспортних накладних не конкретизовано місцезнаходження складів, що позбавляє можливості встановити походження та власника товару, не зазначені реквізити довіреностей представника позивача, відсутні печатка, підпис та реквізити автоперевізника, зазначені у товаро-транспортних накладних дати постачання сої не відповідають датам її фактичного отримання. Також, контролюючий орган вказує, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області знаходиться кримінальне провадження №3201517009000000 відносно службових осіб позивача, а також посилаючись на протокол допиту СУ РФ ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.09.2014 свідка ОСОБА_1 (директора ПСП "Огульчанське") зазначає, що останній заперечує свою причетність до діяльності вказаного товариства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 липня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначило про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Глобинський переробний завод" зареєстроване як юридична особа 20.07.1999, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, є платником податку на додану вартість з 12.08.1999.
У період з 07.07.2015 по 27.07.2015 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Глобинський переробний завод" з питань взаємовідносин з ТОВ ВКФ "Союз СВ" за жовтень 2014 року, ПП "Компанія "Центр-ЮГ" за листопад 2014 року, ТЗОВ "Мелібор" за грудень 2014 року, ТОВ "Рай-Т" за січень 2015 року, ПСП "Огульчанське" за вересень-листопад 2014 року, ПП "Поллукстрейд" за липень, вересень 2014 року та правомірність відображення їх в податковій звітності.
За результатами перевірки складено Акт від 30.07.2015 №897/16-03-22-02-12/30547403 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, всього на суму 2 395 395, 60 грн, у тому числі за: липень 2014 року на суму 543 296, 56 грн, вересень 2014 року - 974 234, 78 грн, жовтень 2014 року - 591 493, 52 грн, листопад 2014 року - 34 502, 82 грн, січень 2015 року - 251 867, 92 грн.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004682202/116, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму - 3 593 093, 40 грн, у тому числі за основним платежем - 2 395 395, 60 грн, за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 1 197 697, 80 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ ВКФ "Союз СВ", ПП "Компанія "Центр-ЮГ", ТЗОВ "Мелібор", ТОВ "Рай-Т", ПСП "Огульчанське" не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених Товариством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та ПК України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.