ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2020 року
Київ
справа №808/771/16
адміністративне провадження №К/9901/25137/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (головуючий суддя - Парасова О.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А.)
у справі №808/771/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність-Сервіс"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність-Сервіс" (далі - Товариство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань, а також вказало, що надані ним первинні документи повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та його контрагентом угод.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000022201, прийняте 02.02.2016 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ-СЕРВІС" збільшено грошове зобов`язання з податку з податку на додану вартість на суму 48 502 грн 50 коп., з яких: 32 335 грн 00 коп. - основний платіж та 16 167 грн 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції;
- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ-СЕРВІС" з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у сумі 1 378 грн 00 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПрАТ "Елан". Суди зазначили, що надані позивачем первинні документи, в сукупності з іншими доказами, свідчать про факт придбання платником товару, оплату його вартості, у тому числі сплату ПДВ, використання позивачем вказаного товару у власній господарській діяльності, що свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем та ПрАТ "Елан" та завищення Товариством податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним вище контрагентом.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що придбання товару контрагентом позивача - АТ "Елан" у ТОВ "Дельта-Буг" та ТОВ "Расткон" документально не підтверджено, з огляду на що, подальша реалізація зазначеного товару вказаного контрагенту на користь позивача неможлива.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
05 грудня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Співдружність-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час фінансово-господарських операцій з AT "Елан", що відображені у податковій декларації з ПДВ за квітень, травень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт №118/22-01/31278992 від 23.12.2015 (далі- Акт перевірки).
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-I, Наказу МФУ від 22.09.2014 №957 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 32 335 грн 00 коп., у т.ч.: за квітень 2015 року на 11 110 грн 00 коп.; за травень 2015 року на 21 225 грн 00 коп.
На підставі Акту перевірки та за результатами перевірки, контролюючим органо прийнято податкове повідомлення - рішення №0000022201 від 02.02.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 48 502 грн 50 коп., в т.ч. 32 335 грн 00 коп. за основним платежем та 16 167 грн 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та AT "Елан" з огляду на неможливість дослідження придбання товару по ланцюгу постачання.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2, 198.3 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.