ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1012/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент, скаржник) - не з`явилися,
відповідачів - Комунального підприємства Одеської міської ради "УЗБЕРЕЖЖЯ ОДЕСИ" (далі - Підприємства, КП "УЗБЕРЕЖЖЯ ОДЕСИ") - не з`явилися,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманський бріз" (далі - Товариства, ТОВ "Лиманський бріз") - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Департаменту
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2019 (головуючий - суддя Мишкіна М.А., судді: Богатир К.В., Будішевська Л.О.)
зі справи № 916/1012/19
за позовом Департаменту
до: КП "УЗБЕРЕЖЖЯ ОДЕСИ";
ТОВ "Лиманський бріз"
про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод шляхом виселення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2019 року Департамент звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до КП "УЗБЕРЕЖЖЯ ОДЕСИ" та ТОВ "Лиманський бріз" в якому просить визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 27.05.2010 № 2, укладений Комунальним підприємством "Ланжерон" та ТОВ "Лиманський бріз", та усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ТОВ "Лиманський бріз" з нежилого приміщення загальною площею 16,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, пляж "Ланжерон", на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
-Департаментом проведена перевірка нежилого приміщення загальною площею 16,0 кв.м. та виявлено орендарем такі порушення: договір оренди укладено без проведення конкурсу; на адресу Департаменту не надходило жодних заяв від ТОВ "Лиманський бріз" щодо укладення договору оренди, Департамент не повідомлено про те, що об`єкт комунальної власності буде передано в оренду шляхом укладання спірного правочину;
- при укладанні Договору оренди нежилого приміщення від 27.05.2010 № 2 відповідачами порушено процедуру передачі комунального майна в оренду, з огляду на відсутність погодження договору оренди з уповноваженим органом - представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;
-договір оренди нежилого приміщення від 27.05.2010 № 2 не відповідає типовій формі договору оренди, затвердженій рішенням Одеської міської ради від 25.12.2008 №3781- V "Про затвердження примірного договору оренди нежилого приміщення (будівлі та споруди), що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси", а саме: договір не містить реквізитів дати проведення конкурсу та протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди, що, за твердженням позивача, є грубим порушенням типової форми договору та законодавства.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 (суддя Д`яченко Т.Г.): позов Департаменту задоволено повністю; визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 27.05.2010 № 2, укладений Комунальним підприємством "Ланжерон" та ТОВ "Лиманський бріз"; зобов`язано усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ТОВ "Лиманський бріз" з нежилого приміщення загальною площею 16,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, пляж "Ланжерон", на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, Департаменту; стягнуто з КП „УЗБЕРЕЖЖЯ ОДЕСИ на користь Департаменту витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,50 грн; стягнуто з ТОВ "Лиманський бріз" на користь Департаменту витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю підстав для визнання договору оренди нежитлового приміщення від 27.05.2010 № 2 недійсним та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ТОВ "Лиманський бріз" з нежитлового приміщення. Господарський суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, керувався статтями 11, 12, 15, 16, 202, 203, 204, 215,216, 236, 391, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 1, 9 Закону України ʼʼПро оренду державного та комунального майна".
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 скасовано; у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю; стягнуто з Департаменту на користь ТОВ "Лиманський бріз" 2 881,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на порушення норм процесуального права ухвалив рішення про права та інтереси Одеської міської ради (яка уособлює власника орендованого комунального майна), яку не було залучено до участі у розгляді справи.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що площа нежитлового приміщення, яка є предметом договору оренди, становить 16,0 кв.м., тобто не перевищує 200 кв.м., тому, відповідно до абзацу третього статті 5 Закону України ʼʼПро оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент укладення договору) узгодження передання в оренду цього нежитлового приміщення з органом, уповноваженим управляти комунальним майном не було потрібним.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Департамент просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2019 у справі №916/1012/19, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Скаржник вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про порушення норм процесуального права судом першої інстанції, у частині незалучення Одеської міської ради, є необґрунтованим, оскільки саме на Департамент покладено у встановленому порядку обов`язок захисту прав та інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в усіх судових органах з питань пов`язаних з управлінням комунальною власністю територіальної громади міста.
4.2. Департамент вказує на те, що при укладанні договору оренди КП "Ланжерон" та ТОВ "Лиманський бріз", відповідачами порушена процедура передачі комунального майна в оренду, що вбачається у відсутності погодження договору оренди з уповноваженим органом - представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
4.3. Скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання Департаментом згоди на укладення договору, докази звернення орендаря до Департаменту із заявою про погодження договору оренди та про прийняття Департаментом відповідного погодження. При цьому, зазначено, що оголошення про намір передати майно в оренду не публікувалось на вебсайті та у відповідних органах друкованої інформації, конкурс на оренду вказаного майна не оголошувався та не проводився, що вказує на укладення договору оренди з порушенням вимог статті 9 Закону України ʼʼПро оренду державного та комунального майна".
4.4. Крім того, скаржник зазначає, що 25.12.2008 Одеською міською радою прийнято рішення № 3781-У "Про затвердження примірного договору оренди нежилого приміщення (будівлі, споруди), що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси", відповідно до якого було затверджено примірний договір оренди нежилого приміщення (будівлі, споруди), що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.
Скаржник стверджує, що зміст договору оренди не відповідає примірному договору оренди нежилого приміщення затвердженого Одеською міською радою, зокрема, пунктам 1.2, 2.1, 8.1 Типового договору оренди.
Департамент вказує на те, що договір від 27.05.2010 № 2 не містить дати проведення конкурсу та протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди, що є грубим порушенням типової форми договору та Закону України ʼʼПро оренду державного та комунального майна".
5. Позиція відповідачів, викладена у відзивах на касаційну скаргу
5.1. Від відповідачів у справі відзиви на касаційну скаргу не надходили.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. КП "Ланжерон" (орендодавець) та ТОВ "Лиманський бріз" (орендар) 27.05.2010 укладено Договір оренди нежилого приміщення №2 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 16,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пляж "Ланжерон" (об`єкт оренди) під здійснення діяльності громадського харчування, відповідно до пункту 8.5 "Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси".
6.2. Відповідно до пункту 1.2 Договору передача в оренду об`єкта, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
6.3. У пункті 1.3 Договору визначено строк дії договору з 27.05.2010 по 27.05.2035 року.
6.4. Згідно з пунктом 2.1 Договору орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку граничних розмірів плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 №4840-ІV, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
6.5. Рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 № 313-VII Про утворення комунального підприємства Одеської міської ради "Узбережжя Одеси" вирішено утворити комунальне підприємство Одеської міської ради "Узбережжя Одеси" шляхом злиття комунальних підприємств Гідропарк Лузанівка, Ланжерон, Узберіжжя, Прибрежно-експлуатаційне об`єднання Київського району та провести реорганізацію відповідних комунальних підприємств.
6.6. Відповідно до пункту 5.2 Статуту КП "Ланжерон" майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеса і закріплюється за ним на праві господарського відання.
7. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
7.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору у справі № 916/1012/19 є питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсностим договору оренди нежитлового приміщення від 27.05.2010 № 2, укладеного КП "Ланжерон" та ТОВ "Лиманський бріз", та усунення перешкод у користуванні орендованим майном.
8.2. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
8.3. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
8.4. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
8.5. Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
8.6. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.