ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 759/5435/16-к
провадження № 51-8845км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Остапука В.І., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
виправданого ОСОБА_1
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 6 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця м. Києва, раніше не судимого,
виправданого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 6 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 336 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Як встановив суд, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що будучи військовозобов`язаним та визнаний придатним до військової служби, ухилився від призову за мобілізацією, не прибувши без поважних причин до Святошинського районного у м. Києві військового комісаріату, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Г. Онискевича, 1, у встановлений військовим комісаріатом та зазначений у повістці термін 24 липня 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зокрема, прокурор вважає, що ОСОБА_1 безпідставно виправдано у пред`явленому йому обвинуваченні, оскільки кримінальне провадження містить достатньо доказів, які доводять його винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ст. 336 КК.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення щодо нього без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні не підтримав касаційну скаргу прокурора.
Виправданий ОСОБА_1 також просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, думку виправданого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
З матеріалів провадження вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій, надали належну оцінку зібраним та дослідженим у кримінальному провадженні доказам і дійшли правильного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК.
У своїй касаційній скарзі прокурор вказує на безпідставне виправдання ОСОБА_1, втім колегія суддів вважає такі доводи неспроможними.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. У цій справі суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення - вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є - верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.