|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 683/2877/18
провадження № 51-4576км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Святської О.В.,
суддів Вус С.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240220000474, за обвинуваченням,
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмельницького, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік. На підставі ст. 76 КК зобов`язано періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У вироку вирішено питання стосовно речових доказів, у тому числі ухвалено конфіскувати автомобіль марки "Фольксваген" моделі "Пасат", реєстраційний номер " НОМЕР_1 " (далі - автомобіль "Фольксваген").
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, вирок щодо яких не оскаржено.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 липня 2019 року вирок змінено. З нього виключено вказівку суду про конфіскацію автомобіля "Фольксваген", цей автомобіль постановлено повернути власнику - ОСОБА_5 .
У решті вирок залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 липня 2018 року приблизно о 1-й годині, за попередньою змовою із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на належному ОСОБА_1 автомобілі "Фольксваген", приїхали на 114 кілометр автомобільної дороги Т-06-12 Новоград-Волинський - Полонне - Старокостянтинів, що неподалік с. Немирівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, де порізали на частини трос Д-33 довжиною 90 метрів, вартістю 378,95 грн за 1 метр погонний, тобто умисно, таємно, заволоділи майном служби автомобільних доріг у Хмельницькій області на загальну суму 34 106 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що всупереч вимогам ч. 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд дійшов помилкового висновку про необхідність повернення автомобіля власнику, а саме ОСОБА_5, незаконно змінив вирок місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації до цього автомобіля, який використовувався засудженим як засіб вчинення злочину та перебував у його законному володінні, й прийняв необґрунтоване рішення про повернення цього автомобіля ОСОБА_5 .
Позиції інших учасників судового провадження
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
У судовому засіданні прокурор, який представляв державне обвинувачення під час касаційного розгляду, підтримав викладені в касаційній скарзі доводи сторони обвинувачення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи прокурора про істотні порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, на думку Суду, є обґрунтованими.
Так, відповідно до положень частин 2 і 4 ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, а згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються рішення щодо речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які, зокрема, передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а згідно п. 1 ч. 2 цієї норми закону спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду. Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК).