Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 414/1712/17
провадження № 61-35024св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А .А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),
Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 28 грудня 2017 року у складі судді Ковальова В. М. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Дронської І. О., Коротенка Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2008 року її мати
ОСОБА_4 склала заповіт на її ( ОСОБА_1 ) користь.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилась спадщина у виді земельних ділянок площами 0,9540 га та 1,7325 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області, які належали ОСОБА_4 на праві власності на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки.
Її батько ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_4 був пенсіонером, тому мав право на обов`язкову 1/6 частки у спадщині.
В установлений законом строк вона звернулася до нотаріуса із завою про прийняття спадщини, проте їй відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 5/6 частини земельної ділянки площею 1,7325 га та 5/6 частини земельної ділянки площею 0,9540 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області та перебували у приватній власності ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 18 квітня 2003 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 28 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 5/6 частки земельної ділянки площею 1,7325 га, розташованої на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого 18 квітня 2003 року на підставі розпорядження голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської областівід 15 серпня 2002 року № 1097.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 5/6 частки земельної ділянки площею 0,9540 га, розташованої на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 18 квітня 2008 року на підставі розпорядження голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 09 червня 2005 року № 267.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом, яка у встановлений законом строк прийняла спадщину. Право позивача підлягає захисту в судовому порядку, оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і надав їм належну правову оцінку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги положення Сімейного кодекс України (далі - СК України), які передбачали, що земельна ділянка, що була приватизована до 13 червня 2012 року, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а якщо земельна ділянка приватизована після цієї дати, то є особистою приватною власністю того з подружжя, хто оформив приватизацію.
Суди не врахували, що державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,9540 га видано ОСОБА_4 18 серпня 2008 року, а державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,7325 га виданий 18 квітня 2003 року. Ураховуючи положення СК України, які діяли на час видачі державних актів, земельні ділянки набути у спільну власність подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і з урахуванням принципу рівності часток кожному із подружжя належить по 1/2 частини цих земельних ділянок.
Ураховуючи наявність заповіту та право відповідача на обов`язкову частку у спадщині згідно з частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України України), позивач має право на 3/8 частини обох земельних ділянок.
Суди не звернули уваги на те, що у матеріалах справи відсутні доказів втрати оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки; позивач пропустила строк позовної давності, оскільки лист нотаріуса про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину датовано 12 серпня 2013 року, а до суду позивач звернулася в 2017 році.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_4 18 грудня 2008 року склала заповіт, за умовами якого усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки площею 0,9540 га та 1,7325 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Кремінської міської ради Кремінського району Луганської області та належали на праві власності ОСОБА_4 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки.
01 лютого 2012 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6, змінила прізвище на " ОСОБА_1 ".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьої статті 3 ЦПК України, передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.