Постанова
Іменем України
31 січня 2020 року
м. Київ
справа № 2-2280/2011
провадження № 61-15263св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 03 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № E/V 3171, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США під 16 % річних з кінцевим терміном повернення до 05 вересня 2011 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 12 серпня 2011 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 19 317,09 доларів США, з яких: 12 683 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 4 063,55 доларів США - за процентами, 1 620,81 доларів США - за пенею, 31,36 доларів США - штраф (фіксована частина), 918,37 доларів США - штраф (процентна складова). З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 03 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені договори поруки, за якими кожен з поручителів зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2011 року у складі судді Івасівки А. П. позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 317,09 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 317,09 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 960,95 доларів США, з яких: 4 482,74 доларів США - за тілом кредиту, 1 638,72 доларів США - за процентами, 921,12 доларів США - за пенею, 918,37 доларів США - штраф (процентна складова), 250 грн - штраф (фіксована частина). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що стягуючи заборгованість, суд першої інстанції не врахував, що зобов`язання позичальника за кредитним договором забезпечувалося кількома поручителями, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки. В такому випадку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні нести солідарну відповідальність з боржником на підставі відповідного договору, тобто кожний з них окремо. Крім того, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням. Оскільки згідно з графіком останній щомісячний платіж позичальник мав сплатити 01 вересня 2011 року, то з поручителя ОСОБА_2 підлягає стягненню лише прострочена заборгованість, що утворилася після 02 березня 2011 року, тобто в межах шести місяців до закінчення строку кредитування.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У березні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження отримання позичальником кредиту та його розміру, зокрема в матеріалах справи відсутня первинна бухгалтерська документація (заява про видачу готівки, меморіальні ордери, платіжні доручення тощо). Часткова сплата щомісячних платежів не свідчить про те, що таке погашення заборгованості здійснював саме позичальник і не підтверджує факту отримання ним кредиту.
У вересні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
21 червня 2018 року справа № 2-2280/2011 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судами встановлено, що 03 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило назву на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № E/V 3171, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США під 16 % річних з кінцевим терміном повернення до 05 вересня 2011 року.
ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком банку станом на 12 серпня 2011 року склала 19 317,09 доларів США, з яких: 12 683 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 4 063,55 доларів США - за процентами, 1 620,81 доларів США - за пенею, 31,36 доларів США - штраф (фіксована частина), 918,37 доларів США - штраф (процентна складова).
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 03 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені договори поруки, за якими кожен з поручителів зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки.