ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 640/7964/19
адміністративне провадження № К/9901/35509/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/7964/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, треті особи - Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Кузьменко А. І.) від 14 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шурко О. І, Василенко Я. М., Ганечко О. М.) від 01 жовтня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, в якому просив:
- визнати незаконними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О. Л. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка передана в іпотеку згідно укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1471 та договору про задоволення вимог Іпотекодержателя посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1476, яке проводиться в рахунок задоволення вимог стягувача ОСОБА_3, що не є заставодержателем і в рамках виконавчого провадження № 57401979 без участі Іпотекодержателя ОСОБА_1 .
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року залучено до участі у вирішенні справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Сетам" та ОСОБА_2 .
3. 28 травня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва у судовому засіданні залучено в якості третьої особи ОСОБА_3
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
5. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2019 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_3 про стягнення судових витрат.
Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5763,00 грн.
В іншій частині - заяву залишено без задоволення.
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року - без змін.
7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
8. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено строк для подання відзиву.
9. Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
10. Станом на 06 лютого 2020 року відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 грудня 2009 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, умовами якого передбачено, що позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальникові строком до 22 червня 2010 року грошові кошти в розмірі 1495805,00 грн., що за середнім курсом продажу євро приватним особам комерційними банками міста Києва складає 130070,00 євро. Договір є безвідсотковим.
12. 22 грудня 2009 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., пунктом 1.1 якого визначено, що цим договором забезпечується виконання зобов`язання, що виникло в іпотекодавця на підставі договору позики, посвідченого 22 грудня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1471 на суму 1495805,00 грн, що за середнім курсом продажу євро приватним особам комерційними банками міста Києва складає 130070,00 євро, з обумовленим в Основному договору строком повернення боргу до 22 червня 2010 року.
Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки, у забезпечення виконання зобов`язань за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Житлова площа квартири складає - 127,40 кв. м, загальна площа складає - 199,30 кв. м.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що зобов`язання, забезпечене предметом іпотеки, вважається виконаним у повному обсязі, якщо іпотекодавцем фактично повернута позика, сплачена можлива неустойка та витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за Основним договором. У разі порушення основного зобов`язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимог про виконання порушеного зобов`язання в не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання за основним договором, сторони домовились про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено будь-яким шляхом, передбаченим Законом України "Про іпотеку", у тому числі й шляхом вчинення виконавчого напису з покладенням обов`язку оплати нотаріальних дій на іпотекодавця (пункти 5.2, 5.3 договору іпотеки).
13. Також, 22 грудня 2009 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, пунктом 1 якого визначено, що за цим договором сторони домовилися, що іпотекодержатель, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за Основним договором, має право продати від свого імені в порядку, передбаченому діючим законодавством: АДРЕСА_1. 14 . 21 червня 2010 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 22 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1474, яким змінено строк повернення боргу до 22 грудня 2010 року.
15. 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович надіслав лист-повідомлення № 1172, з якого слідує, що на виконанні у приватного виконавця знаходиться виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи заборгованості. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру Іпотек вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстрований об`єкт нерухомого майна, а саме: квартира загальною площею 199,30 кв. м, реєстраційний номер майна: 32072870, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці у ОСОБА_1 за основним зобов`язанням в розмірі 130070,00 євро, строк виконання якого до 22 грудня 2010 року, відповідно до іпотечного договору № 1474 від 22 грудня 2009 року та договору позики № 1471 від 22 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М.
У зв`язку із наведеним, приватний виконавець просив ОСОБА_1 надати письмову згоду на реалізацію нерухомого майна, а саме - квартири загальною площею 199,30 кв. м, реєстраційний номер майна: 32072870, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Додатково просив надати інформацію стосовно виконання та/або невиконання зобов`язань, покладених на боржника відповідно до іпотечного договору № 1474 від 22 грудня 2009 року та договору позики № 1471 від 22 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. Також, у разі виконання зобов`язання останнім повідомити приватного виконавця Мілоцького О.Л. про залишок розміру основного зобов`язання.
16. 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із заявою щодо скасування арешту, накладеного на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 199,30 кв. м, реєстраційний номер майна: 32072870, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення своїх вимог у спосіб, передбачений статтею 36 Закону України "Про іпотеку".
17. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Мілоцький Олег Леонідович листом № 1500 від 17 грудня 2018 року повідомив, що відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.
Крім цього, відповідно до листа від 29 листопада 2018 року № б/н слідує, що у позивача наявне рішення Дарницького районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики. Тобто, у позивача є можливість пред`явити виконавчий документ до відділу державної виконавчої служби та/або приватного виконавця для задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку" та по процедурі примусового виконання рішення згідно Закону України "Про виконавче провадження".
18. Крім цього, судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за вказаними договірними відносинами стягнено суму коштів у розмірі 3006890,00 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року відхиллено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року, в незмінній його частині, та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 753/21020/14 (провадження № 61-6990зп18) заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року повернуто особі, що її подала.
19. З ухвалених рішень слідує, що ОСОБА_2 частково повернув ОСОБА_1 борг у розмірі 48969,00 євро. Залишок боргу за договором позики, що забезпечена іпотекою склала сума коштів у розмірі 3006890,00 грн.
20. Також, судами встановлено, що 04 жовтня 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753/9736/13-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі та стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 2062623,94 грн. Оскільки боржник ОСОБА_2 рішення суду не виконував, ОСОБА_3 звернувся до приватного виконавця Мілоцького О. Л. із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду.
21. Суди встановили, що на виконані у відповідача перебуває виконавче провадження № 57401979 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 2062623,94 грн.
22. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, в межах виконавчого провадження № 57401979, яка передана в іпотеку, протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що згідно аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" заставодержатель, чиє право або вимога стосовно предмета застави зареєстровані в установленому порядку має пріоритет над вимогами інших стягувачів, які не є заставодержателями, а також набуває права реалізації свого переважного права (вимоги) у разі, якщо інша ніж обтяжувач особа, яка не є заставодержателем, набула права на предмет обтяження, звернення стягнення на заставлене майно. Водночас, у разі якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю за рахунок предмета застави можуть бути задоволенні вимоги стягувачів, які не є заставодержателями.
24. Отже, суди дійшли висновку, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачається можливість звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. Зокрема, скаржник зазначив, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, а іпотекодержатель правом передбаченим статтею 38 Закону України "Про іпотеку" не скористався, відтак проведення торгів з огляду на чинне законодавство є неможливим.