ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа №805/4076/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13208/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016р. (суддя - Сухарьок М.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантуванян вкладів фізичних осібю про зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантуванян вкалдів фізичних осіб;
-зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити йому 150000 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2015р. позов задоволено частково.
Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" не погодилась з постановою суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою.
Ухвалою Донецького апреляційного адміністративного суду від 13.06.2016р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" не погодилась з ухвалою суду апеляційної інстанції, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не дав належної правової оцінки та не проаналізував яким чином оскаржувана постанова впливає на права та інтереси уповноваженої особи Фонду, що на думку заявника, порушує його право на апеляційне оскарження судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в апеляційній скарзі не наведено обгрунтування того, які саме права, свободи чи інтереси заявника, окремо від прав, свобод чи інтересів Фонду гарантування, порушено постановою суду першої інстанції.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень прав уповноваженої особи Фонду внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та, як наслідок, відсутність у уповноваженої особи Фонду підстав для звернення з даною апеляційною скаргою.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
За змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено також в статті 7 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.), яка визначає принципи адміністративного судочинства.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007).