ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №369/4685/19
адміністративне провадження №К/9901/22865/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оператора державної ядерної установки "Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильської АЕС", Державного об`єднання Ядерний страховий Пул України про зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Медведського М.Д. від 15 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Федотова І.В., Літвіної Н.М., Сорочка Є.О. від 21 червня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Оператора державної ядерної установки "Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильської АЕС", Державного об`єднання Ядерний страховий Пул України, у якому просив покласти на відповідачів цивільну відповідальність за заподіяну ядерну шкоду позивачу та стягнути грошову компенсацію за заподіяну ядерну шкоду.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що відповідачі повинні відшкодувати йому моральну та майнову шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я на роботах по ліквідації наслідків ядерної аварії на Чорнобильській АЕС.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки суд адміністративної юрисдикції надає оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, натомість предметом спору у цій справі є відшкодування завданої шкоди, у тому числі ядерної, що за своїми правовим походженням та суттю є цивільними правовідносинами, а отже і спір, що виник на підставі таких правовідносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 12 серпня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/4685/19.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Оператора державної ядерної установки "Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильської АЕС", Державного об`єднання Ядерний страховий Пул України, у якому просив покласти на відповідачів цивільну відповідальність за заподіяну йому ядерну шкоду та стягнути грошову компенсацію.
Позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров`я від 21 жовтня 2016 року.
Предметом спору у даній справі є відшкодування з відповідачів моральної та майнової шкоди, завданої відповідачами.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги розрахунки позивача про ядерні інциденти. Не надана оцінка доводам скаржника про отримання ним безконтрольного іонізуючого випромінювання, межам грошової компенсації відшкодування ядерної шкоди згідно з договором України з Міжнародним валютним фондом.
Від відповідачів заперечень або відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У цій справі спірні правовідносини пов`язані з відшкодуванням ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправними, на думку позивача, діями відповідачів.
Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Натомість у даній справі вимоги позивача не поєднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).