ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа № 812/1281/17
адміністративне провадження №К/9901/39057/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (судді: Сухарьок М.Г. (головуючий), Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)
у справі № 812/1281/17
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - ПАТ "Луганськгаз") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС, контролюючий орган), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ю-78-17 від 07 липня 2017 року, від 09 серпня 2017 року, від 04 вересня 2017 року, від 04 жовтня 2017 року, а також зобов`язати відповідача зарахувати платежі згідно з платіжними дорученнями в рахунок сплати ПАТ "Луганськгаз" єдиного внеску за вересень-грудень 2016 року.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 06 листопада 2017 року позов задовольнив повністю, мотивуючи своє рішення тим, що позивач не порушував положення частини дев`ятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині передачі свого обов`язку зі сплати єдиного внеску Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" (далі - ТОВ "Луганськгаз Збут"), оскільки вчинив такі дії у передбачений чинним законодавством спосіб.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 07 лютого 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову ПАТ "Луганськгаз".
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сплата єдиного внеску на підставі договору доручення іншою особою з посиланням при цьому на частину дев`яту статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не є належним виконанням позивачем обов`язку щодо сплати єдиного внеску, оскільки даною правовою нормою встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків із його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ "Луганськгаз" звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просило скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що ТОВ "Луганськгаз Збут", перераховуючи єдиний внесок, діяло як повірений від імені ПАТ "Луганськгаз", а не як самостійний платник; обов`язок ПАТ "Луганськгаз" зі сплати такого внеску йому не передавався, а отже при здійсненні платежів вимоги частини дев`ятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не порушено.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, тому в задоволенні касаційної скарги ПАТ "Луганськгаз" просив відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу ПАТ "Луганськгаз" слід задовольнити.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 06 травня 2016 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчих проваджень № 33280183, № 33280183-2, № 33280183-3, № 33280183-4, № 33280183-5, №33280183-6 прийнято постанови про арешт коштів боржника, відповідно до яких накладено арешт на кошти, які містяться на всіх відкритих рахунках, що належать боржнику: ПАТ "Луганськгаз".
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 15 грудня 2016 року знято арешт із коштів, накладений згідно з постановами державного виконавця 03 серпня 2016 року та 20 жовтня 2016 року ВП № 33280183.
19 вересня 2016 року між ПАТ "Луганськгаз" (довіритель) та ТОВ "Луганськгаз Збут" (повірений) укладений договір доручення № Д-3, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого повірений зобов`язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання. Виконані грошові зобов`язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки довірителя.
Пунктом 2.1 договору доручення передбачено, що довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у даному договорі, забезпечити повіреного інформацією та надати повний пакет документів.
На виконання вказаного договору позивач видав ТОВ "Луганськгаз Збут" (повірений) довіреність від 19 вересня 2016 року № 103, згідно з якою позивач уповноважує повіреного сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ "Луганськгаз" податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема єдиний соціальний внесок.
Додатком № 1 до договору доручення від 19 вересня 2016 року № Д-3 підтверджено, що позивач доручає ТОВ "Луганськгаз Збут" здійснювати від імені і за рахунок довірителя розрахунки (платежі) по зобов`язанням довірителя.
На підтвердження виконання умов договору доручення надані копії платіжних доручень про оплату ТОВ "Луганськгаз Збут" як платником відповідних сум єдиного внеску від імені ПАТ "Луганськгаз", про що прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні: № 775 від 20.09.2016 на суму 74 298,00 грн; № 776 від 20.09.2016 на суму 6412,86 грн; № 777 від 20.09.2016 на суму 4414,13 грн; № 778 від 20.09.2016 на суму 20,03 грн; № 797 від 20.09.2016 на суму 98 240,00 грн; № 802 від 20.09.2016 на суму 3900,00 грн; № 807 від 20.09.2016 на суму 4900,00 грн; № 1156 від 10.10.2016 на суму 66 390,00 грн; № 1157 від 10.10.2016 на суму 2020,05 грн; № 1158 від 10.10.2016 на суму 1423,65 грн; № 1159 від 10.10.2016 на суму 16,02 грн; № 1170 від 10.10.2016 на суму 2230,00 грн; № 1199 від 11.10.2016 на суму 1355,00 грн; №1204 від 11.10.2016 на суму 300,00 грн; № 1272 від 13.10.2016 на суму 2860,00 грн; № 1552 від 31.10.2016 на суму 716,00 грн; № 1662 від 09.11.2016 на суму 3860,00 грн; № 1667 від 09.11.2016 на суму 1200,00 грн; № 1893 від 15.11.2016 на суму 181 333,20 грн; №1894 від 15.11.2016 на суму 4378,42 грн; № 1895 від 15.11.2016 на суму 1656,82 грн; № 1896 від 15.11.2016 на суму 226,61 грн; № 1916 від 16.11.2016 на суму 1830,00 грн; № 1921 від 16.11.2016 на суму 640,00 грн, № 2245 від 01.12.2016 на суму 1100,00 грн; № 2286 від 05.12.2016 на суму 100,00 грн; № 2352 від 08.12.2016 на суму 38 810,00 грн; № 2357 від 08.12.2016 на суму 9229,00 грн.
Листами від 08 листопада 2016 року № 01-02-59/1953 та від 22 листопада 2016 року № 01-02-59/2112 позивач повідомив контролюючий орган про те, що перерахування у вересні-листопаді 2016 року єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників здійснено ТОВ "Луганськгаз Збут" згідно з договором доручення від 19 вересня 2016 року № Д-3, а також просив зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ "Луганськгаз".
07 липня 2017 року Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС сформовано та надіслано ПАТ "Луганськгаз" вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-78-17, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 263 980,09 грн.
Реалізуючи право на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на отриману вимогу про сплату боргу (недоїмки), яку рішенням від 23 серпня 2017 року №18927/6/99-99-11-02-02-25 залишено без задоволення.
У подальшому відповідачем сформовано та направлено ПАТ "Луганськгаз" податкові вимоги № Ю-78-17 від 09 серпня 2017 року про сплату боргу в розмірі 269 778,41 грн, від 04 вересня 2017 року в розмірі 264 712,15 грн, від 04 жовтня 2017 року в розмірі 196 867,86 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина друга статті 2).
Згідно зі статтею 3 Закону № 2464 збір та ведення облік єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.