ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/2770/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 (колегія суддів у складі: Жук Г.А. головуючий, Мальченко А.О., Дикунська С.Я.)
за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві
до Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
2. Голосіївський районний суд міста Києва
3. Деснянський районний суд міста Києва
4. Оболонський районний суд міста Києва
5. Печерський районний суд міста Києва
6. Подільський районний суд міста Києва
7. Солом`янський районний суд міста Києва
8. Шевченківський районний суд міста Києва
про часткове визнання недійсним рішення Київської міської ради
за участю: Москалюк Є.В. (довіреність, положення)
відповідача: Ваховська І.Б. (довіреність, положення)
третьої особи-1: Богданевич Ю.В. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Київської міської ради (далі-відповідач), у якому просило визнати незаконним та скасувати пункти 1, 2, 3 рішення відповідача від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" (далі-Рішення), у відповідних частинах, які зазначені позивачем у позові.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим воно є незаконним, та підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки порушує права та інтереси позивача.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 (суддя Бойко Р.В.), в позові відмовлено.
2.2. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що відсутні підстави для скасування Рішення, оскільки відповідач згідно чинного законодавства вправі самостійно вирішувати питання щодо передачі об`єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, зокрема, передавати їх в оренду. При цьому суд послався на висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17, зазначивши, що спір у цій справі є тотожним спору у справі, що переглядається.
2.3. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.
2.4. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нерухоме майно передавалося позивачу в оперативне управління на підставі статті 137 Господарського кодексу України, а ненормативні акти не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, оскільки вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Також апеляційний суд вказав на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 22.01.2019 у справі № 910/122224/17, оскільки правовідносини у цій справі є відмінними від тих, які склалися у справі, що переглядається.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що: суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 137 Господарського кодексу України та залишив поза увагою положення статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; у позивача не виникло і не могло виникнути право оперативного управління щодо приміщень, які передані за відповідними рішеннями відповідача; права позивача на користування приміщеннями не порушені, так як Рішенням майно не вилучалося; право оперативного управління є майновим правом та підлягає державній реєстрації відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, тобто позивач повинен був здійснити дії щодо реєстрації свого речового права; апеляційний суд, на відмінну від суду першої інстанції, помилково не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказану постанову суду, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що на виконання розпорядження Президента України №208/96-рп від 27.07.1996 "Про забезпечення судів приміщеннями" (далі-Розпорядження) рішенням відповідача №199/5586 від 25.05.2011 було затверджено Міську цільову програму сприяння в забезпеченні діяльності судів загальної юрисдикції та інших судових органів у місті Києві на 2011-2015 роки, якою, зокрема передбачалось передання будівель для розміщення судів, розгляд питань щодо виділення земельних ділянок під будівництво приміщень суду, реконструкція та капітальний ремонт переданих приміщень тощо.
4.2. Рішеннями відповідача від 01.12.2011 №752/6988, від 29.12.2011 №1036/7272, від 22.09.2011 №44/6260, від 13.11.2013 №497/9985 передано до сфери управління позивача нежитлові будинки та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва, у яких розміщені Деснянський районний суд міста Києва, Оболонський районний суд міста Києва, Печерський районний суд міста Києва, Шевченківський районний суд міста Києва, Голосіївський районний суд міста Києва, Солом`янський районний суд міста Києва, Подільський районний суд міста Києва.
4.3. Рішенням відповідача від 23.02.2017 №946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій", визнано такими, що втратили чинність з 01.03.2017 рішення Київської міської ради, визначені у додатку 1 (п.1 рішення), в тому числі:
- рішення Київської міської ради від 29.12.2011 №1036/7272 "Про передачу до сфери управління Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва та внесення змін до рішень Київської міської ради" (п.7 додатку №1 "Перелік рішень Київської міської ради, які втрачають чинність");
- рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №44/6260 "Про передачу до сфери управління Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві нежилого приміщення у будинку комунальної власності та нежилого будинку комунальної власності"(п.10 додатку №1 "Перелік рішень Київської міської ради, які втрачають чинність");
- рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №497/9985 "Про передачу до сфери управління Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва"(п.25 додатку №1 "Перелік рішень Київської міської ради, які втрачають чинність").
Пунктом 2 Рішення встановлено, що приміщення, зазначені у додатку 2 до цього рішення, які належать територіальній громаді міста Києва і які були передані до сфери управління державних установ і організацій рішеннями Київської міської ради, підлягають передачі в оренду тим державним установам і організаціям, у сфері управління яких вони перебували до 1 березня 2017 року, на підставі заяв, поданих такими установами і організаціями відповідно до встановленого порядку.
Пунктом 3 Рішення закріплено нерухоме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначене у додатку 2 до цього рішення, за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" на праві господарського відання. Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" згідно пункту 4 Рішення доручено: прийняти за актами приймання-передачі нерухоме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначене у додатку 2 до цього рішення; копії актів приймання-передачі приміщень надати до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом трьох робочих днів з моменту їх укладання; одночасно з укладанням актів приймання-передачі приміщень надати державним установам і організаціям, які підписали відповідний акт приймання-передачі і звернулися із заявою про надання повернутих приміщень в оренду, всі матеріали, необхідні для проведення незалежної оцінки приміщень, а також для підготовки інших документів, передбачених Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015.
4.4. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.5. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
4.6. Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
4.7. Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
4.8. Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
4.9. Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
4.10. За змістом частини першої пункту "а" підпункту 1 статті 29 наведеного Закону до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
4.11. Наведені приписи законодавства дають підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.
4.12. У справі, що переглядається Рішенням відповідача було визнано такими, що втратили чинність з 01 березня 2017 року, рішення міськради щодо надання приміщень до сфери управління позивача. Рішення відповідача, чинність яких припинилася, виступали правовою підставою для користування комунальним майном.
Аналогічних висновків щодо того, що правовою підставою для користування комунальним майном є Рішення відповідача, дійшла і Велика Палата Верховного Суду, виклавши їх у постанові від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
Отже виходячи із наведених норм права та встановлених судами обставин справи слід дійти висновку, що Рішення відповідача не вичерпало свою дію фактом його виконання, а продовжує виступати правовою підставою для користування комунальним майном.
4.13. Колегія суддів зазначає, що законодавче визначення поняття "сфера управління", яке вживається в Рішенні - відсутнє. Проте зі змісту Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про управління об`єктами державної власності" можна дійти висновку, що це поняття використовується у випадку реалізації органами місцевого самоврядування, державними органами своєї компетенції, наділення відповідними повноваженнями інших органів, що уповноважені реалізовувати управлінські функції.
4.14. За змістом частини першої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління є речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
4.15. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.