ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 804/10982/14
адміністративне провадження № К/9901/39118/18, К/9901/21459/18, К/9901/18503/18, К/9901/12910/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяви Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" про перегляд ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 та 07 вересня 2017 року (№ К/800/27723/17, № К/800/27919/17, № К/800/29105/17, № К/800/293825/17) у справі № 804/10982/14
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, начальника Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області Фліссака Ігоря Ярославовича, Державної казначейської служби України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Начальника Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області Фліссака Ігоря Ярославовича, Державної казначейської служби України, у якому, з врахуванням уточнень, просить:
- визнати незаконною бездіяльність начальника Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Фліссака І. Я. щодо неприйняття рішення, передбаченого Постановою Кабінету міністрів України № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" після отримання від ОСОБА_1 для виконання постанови слідчого управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди;
- визнати незаконними дії начальника Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Фліссака І. Я. щодо відмови у виконанні завіреної гербовою печаткою копії постанови слідчого управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди;
- визнати незаконними дії начальника Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Фліссака І. Я. щодо офіційного інформування ОСОБА_1 про можливість виконання постанови СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди, лише на підставі її оригіналу;
- визнати незаконною бездіяльність Державної казначейської служби України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, щодо невиконання завіреної гербовою печаткою копії постанови слідчого управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої шкоди у сумі 1260 гривень;
- зобов`язати Державну казначейську службу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, грошові кошти, сума яких вказана у завіреній гербовою печаткою постанові СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди, негайно перерахувати у готівковій формі ОСОБА_1 через відділення "Укрпошти" № 82, за місцем його проживання: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Державну казначейську службу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, негайно нарахувати і виплатити компенсацію за порушення строку перерахування коштів на користь позивача згідно завіреної гербовою печаткою копії постанови слідчого управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди, за весь час прострочення, з 11 березня 2014 року (момент настання права на нарахування компенсації) до моменту фактичного виконання завіреної гербовою печаткою копії постанови слідчого управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із прибуттям до суду, у порядку статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590, у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять у зв`язку із прибуттям до суду - за всі дні коли ОСОБА_1 з`являвся до суду у даній справі.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання завіреної гербовою печаткою копії постанови слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої шкоди у сумі 1260 гривень.
Зобов`язано Державну казначейську службу України грошові кошти, сума яких вказана у завіреній гербовою печаткою постанові слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди, перерахувати у готівковій формі ОСОБА_1 через відділення "Укрпошти" № 82, за місцем його проживання: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Державну казначейську службу України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку перерахування коштів згідно завіреної гербовою печаткою копії постанови слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди за весь час прострочення з 11 березня 2014 року до моменту фактичного виконання завіреної гербовою печаткою копії постанови слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року про відшкодування шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
11 травня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 804/10982/14, в обґрунтування якої вказано, що Державною казначейською службою України протягом тривалого часу не виконується постанова слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2013 року, тому у суду є всі законні підстави допустити негайне виконання постанови та встановити 15-денний строк для подання відповідачем звіту про виконання постанови, у зв`язку з чим просить суд прийняти додаткову постанову щодо встановлення 15-денного строку для подання відповідачем звіту про виконання постанови з дня набрання додатковою постановою законної сили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 804/10982/14 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" звернулась до Вищого адміністративного суду України в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 . із касаційними скаргами, в яких просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 15 серпня 2017 року повернув вищезазначені касаційні скарги, аргументувавши це тим, що Згідно з витягу з протоколу № 1 (єдиного статутного документа ГО "ДНПЦ") Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" створена та здійснює свою діяльність без статусу юридичної особи, а тому на момент звернення до суду з касаційною скаргою не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" повторно звернулась до Вищого адміністративного суду України в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1. із аналогічними касаційними скаргами.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 07 вересня 2017 року повторно повернув касаційні скарги, з підстав, аналогічних тим, що викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року.
Не погоджуючись з ухвалами суду касаційної інстанції, Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України в порядку, передбаченому пунктами 1, 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент такого звернення) із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року та 07 вересня 2017 року з підстав неоднакового застосування норм права судом касаційної інстанції.
У заяві про перегляд просить скасувати ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року та 07 вересня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду касаційної інстанції, аргументуючи це тим, що заявник є громадською організацією, яка легалізована шляхом внесення запису про її утворення до Реєстру громадських об`єднань. Даний факт вказує на наявність у касатора відповідної адміністративно-процесуальної дієздатності представляти інтереси своїх учасників у судових органах. На підтвердження наведених у заяві доводів Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 надала ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2017 року у справі № 804/7125/16, від 19 квітня 2017 року у справі № 804/7651/16, від 15 травня 2017 року у справі № 804/803/17, висновки яких, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 21 Закону України "Про громадські об`єднання" від 22 березня 2012 року № 4572-VІ (далі - Закон України "Про громадські об`єднання"), статей 211, 213, 214 КАС України у подібних правовідносинах.
Верховний Суд України ухвалами від 15 вересня 2017 року, 09 жовтня 2017 року, від 03 листопада 2017 року та 07 листопада 2017 року відкрив провадження у справі за заявами громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 про перегляд ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року та 07 вересня 2017 року (№ К/800/27723/17, № К/800/29105/17, № К/800/27919/17, № К/800/293825/17).
З початком роботи Верховного Суду зазначену справу, на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у новій редакції заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.