ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 480/2708/19
адміністративне провадження № К/9901/32400/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 480/2708/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (суддя Кравченко Є. Д.) від 01 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Калиновський В. А., Кононенко З. О., Макаренко Я. М.) від 05 вересня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якому просив:
- скасувати постанову старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Толок Наталії Анатолівни від 25 червня 2019 року № 47980859 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору по виконавчому провадженню в розмірі 155197,13 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірна постанова прийнята з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчої службою не вчинялися виконавчі дії в межах виконавчого провадження, борг погашено у добровільному порядку, а також, з огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору була винесена вже після закінчення виконавчого провадження про стягнення з позивача основної суми боргу на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна", а тому не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" і є незаконною.
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено строк для подання відзиву.
6. Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
7. Станом на 06 лютого 2020 року відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 червня 2014 року в цивільній справі № 592/3625/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором ML-C00/444/2008 від 06 березня 2008 в розмірі 33017,91 дол. США, що еквівалентно 333784, 66 грн. та 1218313, 98 грн.
9. 02 червня 2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми видано виконавчий лист по справі № 592/3625/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором ML-C00/444/2008 від 06 березня 2008 року в розмірі 33017,91 дол. США, що еквівалентно 333784, 66 грн. та 1218313, 98 грн.
10. 30 червня 2015 року старшим державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 47980859 з примусового виконання виконавчого листа № 592/3625/14-ц, виданого 29 липня 2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми.
11. Згідно довідки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 04 квітня 2019 року № 164 ОСОБА_2 повністю погасила заборгованість по кредитному договору № ML-C00/297/2007 від 10 вересня 2007 року та заборгованість по кредитному договору № ML-C00/444/2008 від 06 березня 2008 року.
12. 25 червня 2019 року старшим державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 47980859 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із сплатою боржником суми боргу у повному обсязі.
13. Також, 25 червня 2019 року старшим державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 47980859, якою з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 155209,86 грн. Залишок боргу станом на 25 квітня 2019 року становить 155197, 13 грн.
14. Позивач, вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору незаконною, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що у державного виконавця були підстави для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
16. Суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України про виконавче провадження, а тому оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 25 червня 2019 року № 47980859 прийнята правомірно, що вказує на безпідставність позовних вимог.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Зокрема скаржник зазначив, що аналогічну постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 було скасовано у судовому порядку у (справа № 480/1295/19), при цьому, обставини прийняття спірних постанов були однаковими.
19. Також скаржник зазначив, що законодавством не передбачено можливості стягнення виконавчого збору у подвійному розмірі, під час виконання рішення суду про солідарне стягнення заборгованості.
20. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, далі - Закон № 1404-VIII).
25. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
26. Згідно ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
27. Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.