ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа № 295/10389/17
провадження № К/9901/20439/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції
за позовом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконним рішення державного виконавця, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного
суду м. Житомира від 23 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Гумен Н. В., та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Охрімчук І. Г. (головуючий), Капустинського М. М., Моніча Б. С.
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (надалі також позивач, Житомирське ОУПФУ) звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (надалі також відповідач, Орган ДВС), у якому просило скасувати постанову Органу ДВС про накладення штрафу на Житомирське за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 гривень від 16 серпня 2017 року ВП № 54204694 при примусовому виконанні виконавчого листа № 295/5306/14-а.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Пенсійному фонду України не встановлено бюджетне призначення для забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів пенсійного фонду України, відсутність бюджетного призначення свідчить про відсутність бюджетного фінансування, виплата пенсій, надбавок, підвищень, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету проводиться органами пенсійного фонду з виділених бюджетних асигнувань, виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення може бути здійснена лише за наявності відповідного фінансування з державного бюджету. Однак, фінансування на виплату доплати за рішенням суду № 295/5306/14-а з державного бюджету України не надходило та різниця суми пенсії буде виплачена після надходження фінансування.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність притягнення позивача до відповідальності за невиконання рішення суду.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. На виконанні Органу ДВС перебувало виконавче провадження № 54204694 з примусового виконання виконавчого листа № 295/5306/14-а, виданого 5 вересня 2014 року Богунським районним судом м. Житомира про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 1 січня 2014 року, з урахуванням проведених виплат.
5. Так, 27 червня 2017 року державним виконавцем Органу ДВС Сірою Д. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із застереженням про необхідність боржнику протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.
6. 30 червня 2017 року відповідачем на адресу Житомирського ОУПФУ направлено вимогу державного виконавця про виконання рішення суду з попередженням, що в разі невиконання законних вимог державного виконавця та рішень суду будуть накладені штрафи в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (5100,00 гривень).
7. 16 серпня 2017 року державним виконавцем Органу ДВС Сірою Д. М. винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Житомирське ОУПФУ у зв`язку з невиконанням рішенням суду по виконавчому листу № 295/5306/14-а, виданому 5 вересня 2014 року Богунським районним судом м. Житомира, без поважних причин.
8. Не погоджуючись із указаною постановою, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Богунський районний суд м. Житомира постановою від 23 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, в позові відмовив.
10. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із правомірності спірної постанови державного виконавця, адже судове рішення, що перебувало на примусовому виконанні в Органі ДВС, станом на момент винесення спірної постанови не було виконано без поважних причин.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
12. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на незаконності спірної постанови з підстав поважності причин невиконання судового рішення у справі № 295/5306/14-а.
13. У касаційній скарзі Житомирське ОУПФУ просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.
14. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Оцінка Верховного Суду
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон України "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
17. Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
18. Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.