ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2020 року
Київ
справа №826/6662/15
адміністративне провадження №К/9901/35791/19, №К/9901/30966/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/6662/15
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій
за касаційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сташків Катерини Іванівни та Міністерства юстиції України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, прийняту в складі головуючого судді Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В, Бєлової Л.В.
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просила:
1.1. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України в частині здійснення публічного розголошення відомостей щодо ОСОБА_1, обставин та предмету її звернення до Міністерства юстиції України із заявою (зверненням) від 11 лютого 2015 року, а також результатів розгляду Міністерством юстиції України зазначеного звернення, здійсненого у ході проведення брифінгу 16 березня 2015 року;
1.2. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України в частині складання листа-відповіді Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року № І - 2687/11.0.2.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11 лютого 2015 року вона в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" звернулася до Міністерства юстиції України із заявою (клопотанням), на яку отримала відповідь №І-2687 від 13 лютого 2015 року за підписом першого заступника Міністра Наталії Севостьянової, відповідно до змісту якої вимоги, викладені заявником у поданій заяві, було задоволено.
2.1. У подальшому факт звернення позивача до відповідача, зміст такого звернення, а також зміст відповіді, наданої відповідачем за результатами розгляду вказаного звернення, стали предметом публічного обговорення під час проведення офіційними представниками Міністерства юстиції України - Міністром юстиції України Петренком П. Д., першим заступником Міністра юстиції України Севостьяновою Н. І. 16 березня 2015 року брифінгу в приміщенні Кабінету Міністрів України.
2.2. Про вказані вище обставини позивач дізналася безпосередньо із засобів масової інформації, які здійснювали трансляцію ходу проведення вказаного брифінгу. У ході проведення вказаного брифінгу позивач із виступів офіційних представників Міністерства юстиції України отримала відомості про відмову Міністерства юстиції України від відповіді, направленої позивачу за результатами розгляду заяви за №І-2687 від 13 лютого 2015 року, зокрема, про підготовку та видачу замість нього іншого листа № І-2687/11.0.2, датованого 12 березня 2015 року за підписом заступника Міністра-керівника апарату Оксани Іванченко, зміст якого також публічно оголошено, у тому числі, представникам засобів масової інформації.
2.3. Із змістом листа №І-2687/11.0.2 від 12 березня 2015 року позивач ознайомилася із фотокопії, опублікованої Міністром юстиції України Петренком П. Д. 16 березня 2015 року у своєму блозі на порталі "Українська правда".
2.4. Наведені вище дії Міністерства юстиції України позивач вважає протиправними та вчиненими з грубим порушенням чинного законодавства в частині: неодноразового незаконного розголошення відомостей, що містяться в зверненні особи; порушення строків розгляду та вирішення звернення громадянина, порядку його повідомлення про результати такого розгляду; недотримання вимог щодо змісту відповіді, яка містить відмову у задоволенні клопотання заявника; здійснення відмови від офіційної відповіді, наданої за результатами розгляду одного звернення громадянина, та надання двох протилежних за змістом відповідей.
3. Відповідач проти задоволення позову заперечував, зауваживши, що Міністерством юстиції України на звернення позивача від 11 лютого 2015 року надавалась лише одна відповідь листом № І-2687/11.0.2 від 12 березня 2015 року, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції. При цьому представник відповідача наголосив, що надання відповіді від 13 лютого 2015 року, як стверджує позивач, об`єктивно не можливе, оскільки відповідно до встановленого в Міністерстві юстиції України порядку з моменту реєстрації будь-якого звернення, накладення уповноваженими особами віз на заявах щодо виконавців, які розглядатимуть питання та готуватимуть зміст відповіді, подання відповіді на підпис посадовим особам, - потребує відповідного часу. Звернення позивача стосувалось роз`яснення щодо застосування відносно неї положень Закону України "Про очищення влади", відповідно потребувало з`ясування певних питань з приводу обіймання позивачем у встановлений цим Законом період посад, до яких застосовуються норми вказаного Закону. Заява позивача розглянута та надана відповідь у термін, встановлений Законом України "Про звернення громадян".
3.1. Щодо розголошення відомостей, які містяться у зверненні позивача, представник відповідача зазначив, що інформація, яка була доведена до відома громадськості під час брифінгу Міністра юстиції та його першого заступника 16 березня 2015 року, не є конфіденційною, оскільки стосувалась питань реалізації Закону України "Про очищення влади" та проблемних випадків його дотримання окремими посадовими особами органів державної влади, зокрема позивачем, що мали суспільний резонанс.
3.2. Крім того, проходження позивачем державної служби на керівних посадах в органах державної влади передбачає публічність та відповідальність, яка разом з цим настає.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 11 лютого 2015 року звернулася до Міністерства юстиції України із заявою, в якій зазначала, що вона з 04 червня 2013 року по 22 січня 2014 року займала посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів у Київській області.
5. З 22 січня 2014 року позивач була звільнена з посади першого заступника начальника Головного управління Міндоходів у Київській області та призначена на посаду начальника Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області шляхом переведення.
6. З 23 жовтня 2014 року позивач призначена на посаду заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві.
7. 11 лютого 2015 року позивач звернулася до Міністерства юстиції України із заявою, в якій просила надати роз`яснення щодо не відповідності її Закону України "Про очищення влади" та відсутності підстав звільнення у зв`язку з люстрацією.
8. Заява була мотивована тим, що, перебуваючи на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Київській області менше одного року, позивач звільнилася з цієї посади з 22 січня 2014 року шляхом переводу на посаду начальника Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі частини п`ятої статті 36 Кодексу законів про працю України.
9. Як наголошує позивач, у відповідь на заяву від 11 лютого 2015 року Міністерство юстиції України листом №І-2687 від 13 лютого 2015 року за підписом першого заступника Міністра Наталії Севостьянової повідомило, що положення частини третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади" не можуть бути застосовані щодо позивача.
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що в матеріалах справи міститься інший лист Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року №І-2687/11.0.2, адресований позивачу, за підписом заступника Міністра-керівника апарату Оксани Іванченко, в якому, зокрема зазначено про застосування заходів з очищення влади до посадової (службової) особи, звільненої у порядку переведення на іншу посаду в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Виключення щодо застосування заборон на підставі критеріїв, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про очищення влади", встановлено для осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та були звільнені з відповідної посади (посад) за власним бажанням. В той же час, позивач звільнена з посади першого заступника ГУ Міндоходів в Київській області в порядку переведення, а тому дія Закону України "Про очищення влади" розповсюджується без обмежень на всіх осіб, які обіймають посади (перебувають на службі) в державних органах та органах місцевого самоврядування (крім виборних посад).
11. Факт надсилання вказаного листа позивачу підтверджується витягом із журналу вихідної кореспонденції за 12 березня 2015 року.
12. 16 березня 2015 року в приміщенні Кабінету Міністрів України відбувся брифінг під час якого офіційними представниками Міністерства юстиції України - Міністром юстиції України Петренком П. Д. та першим заступником Міністра юстиції України Севостьяновою Н. І., було оголошено результати розгляду звернення позивача та обговорювались обставини перебування позивача на посадах першого заступника начальника Головного управління Міндоходів у Київській області, начальника Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві, тобто під час перебування позивача на публічній службі. Інші відомості про особу позивача не доводились до відома громадськості під час брифінгу.
13. З рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року в справі №757/11981/15-ц про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Головним слідчим управлінням МВС України розпочате досудове розслідування в межах кримінального провадження (внесеного до реєстру досудових розслідувань за №12015000000000153) за фактами підроблення документа (листа Міністерства юстиції України від 13 лютого 2015 року №1-2687), в межах якого вчиняються заходи, спрямовані на встановлення особи, яка здійснила підроблення листа Міністерства юстиції України від 13 лютого 2015 року №1-2687.
14. Обґрунтовуючи справжність листа Міністерства юстиції України від 13 лютого 2015 року №І-2687, представник позивача посилався на висновок комплексної судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів від 21 травня 2015 року №251/1тдд.
15. Судами попередніх інстанцій досліджено зміст висновку, на який посилаються позивач та її представник, і встановлено, що судовою експертизою не надано відповіді на ключові питання щодо визначення ідентичності (підробки) листа від 13 лютого 2015 року № І-2687, а саме: "Чи ідентичний (однорідний) матеріал паперу, на якому надруковано перший та другий аркуші листа від 13.02.2015 №І-2687?", "Чи є лист від 13 лютого 2015 року №І-2687 цілісно надрукованим документом?", "Чи був лист від 13 лютого 2015 року №І-2687 виготовлений шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної техніки?", "Чи відповідає формат тексту на аркуші № 1 формату тексту на аркуші № 2 листа від 13.02.2015 №І-2687?".
16. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року було призначено судово технічну експертизу листа-відповіді Міністерства юстиції України від 13 лютого 2015 року № І-2687 та поставлено на вирішення експерта такі питання:
16.1. Чи виготовлені перша та друга сторінки листа Міністерства юстиції України від 13 лютого 2015 №І-2687 на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях)?
16.2. Чи використана однакова або різна фарба (барвник) для друку при виготовленні тексту на першій та на другій сторінках листа Міністерства юстиції України від 13 лютого 2015 року №І-2687?
16.3. Чи використаний однаковий або різний формат шрифту (вид, розмір, колір, стиль), формат абзаців (відступи, інтервали) при виготовленні тексту на першій та другій сторінках листа Міністерства юстиції України від 13 лютого 2015 року №І-2687?
17. 08 липня 2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшов висновок експерта від 01 липня 2019 року № 17-/514 за результатами судово-технічної експертизи документів, проведеної за матеріалами справи № 826/6662/15.
18. Зі змісту цього висновку судом апеляційної інстанції установлено, що вирішити запитання "Чи виготовлені перша та друга сторінки листа Міністерства юстиції України від 13 лютого 2015 №І-2687 на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях)?" не виявилось можливим.
18.1. Друге запитання "Чи використана однакова або різна фарба (барвник) для друку при виготовленні тексту на першій та на другій сторінках листа Міністерства юстиції України від 13.02.2015 №І-2687?" не вирішувалось, у зв`язку з тим, що воно не входить до переліку запитань, які вирішує судово-технічна експертиза документів.
18.2. На третє запитання у висновку зазначено, що текст на першому аркуші листа Міністерства юстиції України від 13 лютого 2015 року № І-2687 та текст на другому аркуші цього листа, нанесені однаковим шрифтом (про що свідчать відповідність розмірних характеристик, гарнітури, конфігурації літер та розділових знаків, відстань між рядками тексту та розміри абзаців відносно попереднього рядка).
19. Судом апеляційної інстанції установлено, що в цьому висновку також не надано відповіді на ключові питання щодо визначення ідентичності (підробки) листа від 13 лютого 2015 року №І-2687.
20. Доказів в підтвердження отримання листа від 13 лютого 2015 року № І-2687 судам першої та апеляційної інстанції позивачем надано не було.
21. Крім того, до матеріалів справи долучено статтю з інтернет-блогу "Українська правда", в якій Міністр юстиції України Павло Петренко оприлюднив лист-відповідь Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року №І-2687/11.0.2, де зазначено адреса місця проживання ОСОБА_1 .
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
22. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
23. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України, надавши відповідь від 12 березня 2015 року №І - 2687/11.0.2 на звернення позивача від 11 лютого 2015 року, не порушило вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян".
23.1. Публічне обґоворення факту надходження заяви позивача до Міністерства юстиції України та наданої відповіді на таку заяву, за висновками суду першої інстанції, не є порушенням вимог статті 10 Закону України "Про звернення громадян", оскільки позивач зверталася із заявою від 11 лютого 2015 року не як пересічний громадянин, а як посадова особа публічного права для надання роз`яснення щодо застосування (чи не застосування) стосовно неї обмежень, встановлених Законом України "Про очищення влади".
24. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким задоволено позов частково.
24.1. Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України в частині здійснення публічного розголошення відомостей щодо місця проживання ОСОБА_1, здійсненого в ході проведення брифінгу 16 березня 2015 року.
24.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
25. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали цієї адміністративної справи не містять належних доказів в підтвердження чи спростування обставин дійсності листа Міністерства юстиції України від 13.02.2015 №І-2687 та його направлення позивачу, а рішення суду не може будуватись на припущеннях. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що лист-відповідь Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року №І-2687/11.0.2 складено у строк, визначений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян". Вирішення питання стосовно необхідності додаткового вивчення обставин, зазначених в зверненні, покладається на розсуд суб`єкта, що розглядає таке звернення.
26. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністр юстиції України Павло Петренко в своєму інтернет-блозі "Українська правда" оприлюднив лист-відповідь Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року №І-2687/11.0.2, де зазначено місце проживання позивача.
ІV. Касаційне оскарження
27. На зазначену постанову суду апеляційної інстанції представником позивача та відповідачем подано касаційну скаргу, які зареєстровано у Верховному Суді 08 листопада 2019 року та 21 грудня 2019 року.
28. У касаційній скарзі представник позивача посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувану постанову суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині складання листа-відповіді від 12 березня 2015 року № І-2687/11.0.2 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
29. На обґрунтування вимог касаційної скарги представник позивача вказує, що згідно з висновком експерта від 21 травня 2015 року № 251/1 тдд не встановлено, що цей лист є підробленим. Лист підписаний першим заступником Міністра Севостьяновою Н. І.
30. Посилаючись на висновок експерта від 01 липня 2019 року № 17-3/514, представник позивача зазначає, що в листі від 13 лютого 2015 року № І-2687 не виявлено ознак внесення змін у текст листа, отже він є оригінальним.
31. За доводами представника позивача, судом апеляційної інстанції не враховано, що факт підроблення будь-якою особою листа від 13 лютого 2015 року № І-2687 так і не встановлено в межах кримінального провадження, а за відсутності доказів підроблення документу, такий документ є дійсним.
32. Натомість, як зауважує представник позивача, доказів підтвердження факту направлення листа-відповіді від 12 березня 2015 року № І-2687/11.0.2 на адресу позивача суду не надано. Витяг із журналу вихідної кореспонденції не є належним і допустимим доказом, оскільки він не засвідчений належним чином, а також не містить відомостей щодо фактичної здачі такої кореспонденції на пошту.
33. Вказані обставини, на думку представника, свідчать про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини другої статті 77, частини першої статті 6, частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
34. Крім того, представник позивача не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушень статті 20 Закону України "Про звернення громадян", з підстав того, що заява позивача містила лише одне питання і жодного з`ясування додаткових обставин не вимагала.
35. У касаційній скарзі міститься клопотання про здійснення розгляду справи за участю представника позивача.
36. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, просить оскаржувану постанову суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову у відповідній частині, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
37. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач указує, що проходження позивачем державної служби на керівних посадах в органах державної влади передбачає її публічність та відповідальність, яка разом з цим настає, а отже, висвітлення інформації щодо її особистості не заборонено в інтересах громадськості.
38. За доводами відповідача, інформація, яка була доведена до відома громадськості під час брифінгу Міністра юстиції та його першого заступника 16 березня 2015 року, не обмежена законом як конфіденційна, оскільки стосувалася питань реалізації Закону України "Про очищення влади" та проблемних випадків його дотримання окремими посадовими особами органів державної влади, зокрема позивачем, що мали суспільний резонанс.