ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №338/569/17
адміністративне провадження №К/9901/16956/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2017 року (суддя Битківський Л.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (колегія суддів: Яворський І.О., Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні до його стажу періоду роботи з 12.03.1984 по 22.01.1987 в колгоспі "Україна" с. Жуків Бережанського району Тернопільської області.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що стаж роботи позивача в колгоспі "Україна" не підтверджено, зокрема, згідно інформацію за підписом "директора" колгоспу "Україна" ОСОБА_4 від 15 листопада 2016 року №70 зазначено, що видати довідку про стаж роботи відносно ОСОБА_1 неможливо, оскільки він в книгах обліку трудового стажу та заробітку не значиться. В зарплатних книжках за 1984-1986 роки відсутній, а в Книзі по заробітній платі за 1987 рік в листопаді та грудні місяці є нарахування зарплати. В графі "відпрацьовані людинодні" запис відсутній.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що розпорядженням Тисменицького ОУПФ від 31 січня 2017 року №1303 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі змінами, внесеними Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року.
Позивача про це поінформовано листом від 31 січня 2017 року №426/03, в якому, одночасно з іншим, зазначено, що період його роботи з 12 березня 1984 року по 22 січня 1987 року в колгоспі "Україна" с. Жуків Бережанського району Тернопільської області до стажу роботи не зараховано, оскільки не підтверджено.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в зарахуванні до стажу період роботи в колгоспі "Україна", оскільки останній підтверджується записами трудової книжки, довідкою та показами свідків.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.