ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/15161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Мачульського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2019 року (головуючий - Руденко М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 16 квітня 2019 року (суддя Морозов С.М.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна"
про тлумачення умов договору та визнання недійсним арбітражного застереження
(у судове засідання з`явились представники: позивача - Малиновський Д.В., відповідача - Сорока Л.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 05.07.2011 сторони цього спору уклали договір на дослідження, розробку та видобуток газу метану вугільного родовища ПАТ "ШУ "Покровське" (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався у відповідності із завданням замовника виконати роботи та послуги з реалізації певного проекту (пункт 2.1).
2. У пункті 9.3 Договору сторони дійшли згоди з приводу того, що будь-який спір, розбіжність або вимога, які випливають із договору, підлягають передачі та розгляду МКАС згідно його регламенту. Арбітражний розгляд спорів здійснюється у складі трьох арбітрів, які призначаються згідно регламенту. Місце проведення суду - місто Київ, Україна. Мова арбітражного розгляду - українська.
3. Договір складено російською та англійською мовами.
Узагальнений зміст та мотиви позовних вимог
4. В листопаді 2018 року ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Везерфорд Україна" про тлумачення змісту п. 9.3 вказаного Договору та просило також визнати недійсним арбітражне застереження, що в ньому викладене.
5. Позивач вважає, що пункт 9.3 Договору не відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, оскільки ні нормами Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" ні положеннями Регламенту МКАС при ТПП України не передбачено можливості передачі на вирішення МКАС при ТПП України спору між двома суб`єктами права України, зареєстрованими згідно законодавства України. Посилаючись на статтю 13 Закону України "Про режим іноземного інвестування", пункт 3 Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 № 928 вказав на те, що незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених законом. За його твердженнями Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" не передбачено можливості передачі на розгляд МКАС при ТПП України спорів, в яких стороною є іноземне підприємство, яке створено за участі іноземних інвесторів, але за законодавством України.
Узагальнений зміст та мотиви судових рішень
6. Рішенням Господарського міста Києва від 16.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
7. Мотивуючи своє рішення господарський суд першої інстанції зазначив, що аналіз змісту Договору свідчить про те, що правила встановлені статтею 213 ЦК України не дозволяють визначити дійсний зміст його пункту 9.3, оскільки ці правила не дають можливості визначити суть умови Договору щодо порядку передачі на розгляд і вирішення будь-яких спорів, розбіжностей або вимог, що випливають із договору, міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України відповідно до Регламенту. Також, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач - ТОВ "Везерфорд Україна", іноземна інвестиція в статутному капіталі якого становить 100 % у розумінні Закону України "Про режим іноземного інвестування" є підприємством з іноземними інвестиціями, отже на підставі частини 2 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" є суб`єктом звернення до МКАС при ТПП України для вирішення спорів по договору. Крім цього суд також вказав, що оскільки спростовано ту обставину, що відповідач не є суб`єктом звернення до МКАС при ТПП України у відповідності до положень Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", підстави для визнання положень пункту 9.3 Договору (щодо арбітражного застереження) недійсним - відсутні.
8. За наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду в частині того, що відповідач є суб`єктом права на звернення до МКАС, а оспорюваний пункт Договору в частині встановлення арбітражного застереження не суперечить діючому законодавству. Проте, щодо позовної вимоги про тлумачення пункту 9.3 Договору господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що у вказаному пункті відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати дійсні наміри сторін Договору, а саме це і є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Позивача
10. При прийнятті оскаржуваних рішень судами було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 191 ЦК України, статті 116, 117, 392, 396 ГК України в системному зв`язку із статтею 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування", статтею 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та Додатком 1 до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
11. Детальніше:
(1) Відповідач є саме тією юридичною особою (іноземним підприємством) про яку йдеться в статті 117 ГК України, та про яку не йдеться в статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", а тому ТОВ "Везерфорд Україна" в силу вказаного Закону не є суб`єктом права на звернення до МКАС;
(2) судами було проігноровано необхідність тлумачення спірного пункту Договору, оскільки необхідність такого тлумачення викликана, зокрема, тим, що зміст арбітражного застереження в Договорі не містить чіткої та однозначної домовленості між сторонами Договору про те, що спір між ними підлягає вирішенню у МКАС без згоди або без волевиявлення на це обох сторін Договору;
(3) судами не враховано, що п. 9.3 Договору є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення конституційного права позивача на розгляд його справи в господарському суді.
Узагальнені доводи, що містяться у відзиві Відповідача
12. Подана касаційна скарга є необґрунтованою, а тому має бути залишена без задоволення. В свою чергу, рішення судів у даній справі є правильними та законними, а тому і підстав для їх зміни чи скасування не має.
13. Детальніше:
(1) ТОВ "Везерфорд Україна", іноземна інвестиція в статутному капіталі якого становить 100%, у розумінні Закону України "Про режим іноземного інвестування" є підприємством з іноземними інвестиціями, а отже в силу частини 2 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" є суб`єктом права на звернення до МКАС при ТПП України для вирішення спорів по Договору;
(2) Сторони однозначно у письмовій формі визначили арбітражне застереження, відповідно до якого будь-який спір, розбіжності або вимога підлягають розгляду у МКАС;
(3) Право сторін на передачу спорів, що виникають з договорів на розгляд арбітражу ґрунтується на їх вільному волевиявленні і не суперечить чинному законодавству, а твердження скаржника про те, що пункт 9.3 Договору є таким, що спрямований на порушення публічного порядку є безпідставними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
14. Частиною 2 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що до міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін можуть передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.
15. При цьому арбітраж, за приписами статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
16. Згідно з положеннями частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. При цьому право сторін погодити передачу спорів, які можуть виникнути між ними з укладеного правочину чи стосовно такого правочину, на розгляд арбітражу ґрунтується на вільному волевиявленні, тобто сторони такого правочину на власний розсуд вирішують питання щодо укладення арбітражної угоди та, відповідно, визначення арбітражу.
17. Частина 3 статті 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" встановлює, що підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
18. Аналогічне за змістом положення міститься і у статті 116 ГК України на яку посилається скаржник.
19. Стаття 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування" визначає, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; валюти України - відповідно до законодавства України; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті.
20. Відповідно до статті 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об`єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; придбання інших майнових прав; господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції; в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб`єктами господарської діяльності України.
21. Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс (а не з дня державної реєстрації іноземної інвестиції).
22. Згідно із статтею 17 Закону України "Про режим іноземного інвестування" установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).
23. Судами у даній справі встановлено, що у статуті ТОВ "Везерфорд Україна", затвердженому Загальними зборами засновників ТОВ "Везерфорд Україна" та зареєстрованому державним реєстратором 12.12.2007, зазначено, що засновниками товариства є компанія "Везерфорд Глобал Продактс Лімітед" (Кіпр), розмір внеску якої до статутного капіталу становить 45 540 грн (що складає 99% від загального розміру статутного капіталу) та компанія "Лінкбірд Лімітед" (Кіпр), розмір внеску якої до статутного капіталу становить 460 грн (що складає 1% від загального розміру статутного капіталу).
24. Таким чином, як абсолютно правильно визначили суди попередніх інстанцій, іноземна інвестиція у статутному капіталі ТОВ "Везерфорд Україна" становить 100 %, а отже відповідач є підприємством з іноземними інвестиціями.
25. В цій частині варто відповісти на доводи касаційної скарги, що описані у підпункті 1 пункту 11 цієї Постанови.
26. Так, господарським кодексом України передбачено дві категорії підприємств за критерієм участі іноземного інвестора та його частки у статутному капіталі: підприємства з іноземними інвестиціями (стаття 116) та іноземні підприємства (стаття 117). В іноземному підприємстві, створеному за законодавством України, іноземна інвестиція дорівнює 100% статутного фонду, в той час як у підприємстві з іноземними інвестиціями іноземна інвестиція складає від 10 до 99,99% статутного фонду. Водночас, і стаття 116 (частина 6), і стаття 117 (частина 4) Господарського кодексу України передбачають, що діяльність як підприємств з іноземними інвестиціями, так і іноземних підприємств регулюється цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування та іншими законодавчими актами. Тим самим законодавець вказує на те, що ці підприємства є різними формами здійснення іноземних інвестицій, що передбачені статтею 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування".
27. Як вже зазначалося, вимогами статті 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування" передбачено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у формі часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств (підприємства з іноземними інвестиціями у розумінні статті 116 Господарського кодексу України); та створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю (іноземні підприємства у розумінні статті 117 Господарського кодексу України).