ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3868/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (судді: Коробенко Г. П., Кравчук Г. А., Чорногуз М. Г.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 65 696,53 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про стягнення 65 696,53 грн вартості нестачі вугілля.
1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статті 920 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 224, 225, 306-308 Господарського кодексу України. статей 23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт" і статей 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України обґрунтовано незабезпеченням відповідачем збереження вантажу під час перевезення, що призвело до недостачі вугілля, вартість якого позивач просить стягнути в судовому порядку.
1.3. У відзиві на позовну заяву ПАТ "Українська залізниця" просило відмовити у її задоволенні, наголошуючи, що матеріали справи спростовують, а позивач всупереч вимогам статей 111, 130, 133 Статуту залізниць України не довів вини відповідача у неналежному виконанні договірних зобов`язань за договором перевезення.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 (суддя Князьков В. В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 65 696,53 грн збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу під час перевезення, з підстав визнання позовних вимог доведеними та обґрунтованими.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку із недоведеністю позивачем фактичного розміру заподіяної відповідачем шкоди, оскільки у матеріалах справи немає доказів оплати позивачем вантажу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 залишити в силі, обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та залишенням поза увагою правової позиції суду касаційної інстанції, висловленої під час розгляду справ у подібних правовідносинах за позовними вимогами ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до ПАТ "Українська залізниця".
Скаржник наголошує, що законодавчо не визначено обов`язку вантажовідправника, який не є власником вантажу, надавати докази оплати втраченого вантажу.
3.2. ПАТ "Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, просить залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 без змін, наголошуючи на правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 11.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у малозначній справі на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах, подібних тим, правову позицію щодо яких наведено у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 910/435/17, від 26.06.2018 у справі № 910/5497/17, від 05.07.2018 у справі № 910/23348/16, від 24.07.218 у справі № 910/22325/16, від 07.05.2019 у справі № 910/23346/16, від 10.08.2018 у справі № 910/22324/16 та від 16.10.2019 у справі № 910/16904/18.
4.2. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з накладними від 21.09.2018 № 51896744, від 19.10.2018 № 52381464 і від 17.11.2018 № 52884020 залізниця прийняла у ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на станції Добропілля Донецької залізниці вугілля для перевезення до станції Бурштин Львівської залізниці. Одержувачем вантажу зазначено виробничий підрозділ "Бурштинська ТЕС" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго".
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційні акти від 24.09.2018 № 450003/215, від 23.10.2018 № 450003/240, а на станції Добропілля Донецької залізниці - комерційний акт від 19.11.2018 № 493102/74, за змістом яких під час переваження вагонів виявлено, що частину товару у вагонах № 62536214, № 55020671, № 58585241 втрачено.
4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" 65 696,53 грн вартості втраченого під час перевезення вугілля.
4.5. За змістом частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондує положенням частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 23 Закону України "Про залізничний транспорт") .
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажу.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 113 Статуту залізниць України).
У статті 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладними від 21.09.2018 № 51896744, від 19.10.2018 № 52381464, від 17.11.2018 № 52884020 виявлено його часткову втрату у вагонах № 62536214, № 55020671, № 58585241, на підтвердження чого перевізник склав відповідні комерційні акти.
Суд першої інстанції також установив, що за змістом комерційного акта від 24.09.2018 № 450003/215(134) на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено переважування вантажу у вагоні № 62536214, який прибув 22.09.2018. За документами зазначено вагу нетто 69 700 кг. Під час зважування вага нетто становила 63 200 кг, що менше на 6 500 кг. За рухом поїзду над 1-2 та 6-7 люками наявне поглиблення вантажу довжиною 280-300 см, шириною 280 см, глибиною 60-70 см. У місцях поглиблень маркування порушено. Вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. Під час повторного зважування вагону вага підтвердилася. На станції призначення Бурштин Львівської залізниці різниці проти відомостей, наведених у цьому акті не виявлено.