У Х В А Л А
22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 638/22396/14-ц
Провадження № 14-16цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом акціонерного товариства закритого типу "Гея" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг", публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, про визнання договору про відступлення прав недійсним, за касаційною скаргою акціонерного товариства закритого типу "Гея" на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року, та
У С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2014 року акціонерне товариство закритого типу "Гея" (далі - АТЗТ "Гея") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 19 липня 2006 року, на забезпечення виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 умов кредитного договору, між АТЗТ "Гея" та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль") було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку нежитлову будівлю літера "А-2" загальною площею 2 232,4 кв.м по АДРЕСА_1 . Рішенням Господарського суду Харківської області від 24 січня 2013 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.
28 листопада 2014 року ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на підставі договору факторингу відступило право вимоги за вказаними вище договорами кредиту та іпотеки публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ КБ "Хрещатик"), яке того ж дня відчужило це право вимоги товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (далі - ТОВ "Арма Факторинг").
ТОВ "Арма Факторинг" 28 листопада 2014 року відчужило право вимоги за цими кредитним договором та договором іпотеки ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що останній договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором ОСОБА_1 було укладено із порушенням вимог частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України, позивач просив визнати його недійсним та скасувати у Державному реєстрі іпотек запис про зміну іпотекодержателя.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2016 року позов АТЗТ "Гея" задоволено частково. Визнано договір відступлення прав від 28 листопада 2014 року, укладений між ТОВ "Арма Факторинг" та ОСОБА_1, недійсним. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову АТЗТ "Гея" відмовлено.
У червні 2017 року АТ ЗТ "Гея" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що фізична особа ОСОБА_1 не може бути стороною договору факторингу, оскільки він не є юридичною особою, не включений до реєстру фінансових або банківських установ, не має ліцензії на здійснення відповідної діяльності, зокрема щодо факторингових операцій. Відтак, на думку заявника, договір про відступлення відповідачеві права вимоги за договором іпотеки підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі підпункту 7 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" та пункту 4 статті 403 ЦПК України.
Підпунктом 7 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Відповідно до пункту 4 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду послалася на таке.
У постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-667цс15 вказано, що надання кредитних коштів кредитною спілкою фізичній особі здійснено за рахунок об`єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов`язання тісно пов`язані з особою кредитора і в силу положень статті 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається. Відступлення права вимоги не спричиняє правових наслідків.
Проте, у постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-667цс15 та від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59цс15, на думку колегії Судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, було використано конструкцію "віртуальної" нікчемності (коли на рівні закону відсутня вказівка про нікчемність правочину, але за допомогою тлумачення робиться висновок про те, що правочин не породжує правових наслідків і це дозволяє не застосовувати відповідний правочин, для регулювання відносин сторін).