П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 360/3622/18
Провадження № 11-663апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області (далі - Виконком, Міськрада відповідно), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (суддя Шембелян В. С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2019 року (судді Блохін А. А., Геращенко І. В., Сіваченко І. В.),
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконкому, третя особа - ОСОБА_2, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30 жовтня 2018 року № 339 "Про розгляд земельного спору щодо встановлення межі між земельними ділянками" (далі - Рішення).
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що за заявою ОСОБА_2 рішенням Виконкому вирішено земельний спір між позивачем та ОСОБА_2 і встановлено межу між земельними ділянками, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, за фактичним використанням земельних ділянок по існуючій огорожі. Рішення Виконкому прийняте за відсутності позивачки, без належного її повідомлення про час розгляду заяви ОСОБА_2, чим порушено право ОСОБА_1 на безпосередню участь в розгляді цього земельного спору. Позивачка не згодна з рішенням Виконкому, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте з порушенням статей 118, 120, частини другої статті 159, статті 160 Земельного кодексу України та статті 19 Конституції України.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 18 лютого 2019 року позов задовольнив частково. Цей суд скасував рішення Виконкому та зобов`язав повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо встановлення межі між земельними ділянками за участю ОСОБА_1 та в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що на підставі наявних доказів судом встановлено відсутність у матеріалах справи належних доказів завчасного повідомлення позивачки про розгляд її земельного спору, що відбувся 30 жовтня 2018 року. Крім того, суд встановив, що відповідач за відсутності ОСОБА_1 . розглянув 30 жовтня 2018 року її заяву від 16 жовтня 2018 року про перенесення розгляду земельного спору, визнав її необґрунтованою та залишив без задоволення і, не повідомивши ОСОБА_1 про результат розгляду її заяви, прийняв рішення про розгляд справи за її відсутності, чим порушив право позивачки на безпосередню участь в розгляді питань, що стосуються її особисто.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 7 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, оскільки є спором щодо користування суміжними земельними ділянками між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу про їх скасування. У касаційній скарзі, серед іншого, позивачка посилається на те, що підставою звернення до суду з позовом було не оскарження вирішення Виконкомом земельного спору та прийняття рішення на користь ОСОБА_2, не вимога скасувати рішення у зв`язку з незгодою позивача із встановленими рішенням межами земельних ділянок, а звернення у зв`язку з порушенням відповідачем процедури прийняття рішення в цілому, і позов стосується захисту прав, свобод та інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
У відзиві на касаційну скаргу Виконком просить залишити її без задоволення та наводить доводи про те, що справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 червня 2019 року відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 9 липня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі і відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 червня 2005 року та договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 30 травня 2016 року, є власником житлового будинку АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці площею 910 кв. м.
ОСОБА_2 , на підставі договору дарування житлового будинку від 7 липня 2006 року, є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 600 кв. м.
9 жовтня 2018 року до Виконкому звернулась із заявою ОСОБА_2, яка просила встановити межу за фактичним використанням між земельними ділянками комунальної власності, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що знаходяться в користуванні ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Для розгляду вказаного земельного спору було призначене позачергове засідання Виконкому на 16 жовтня 2018 року на 14-ту годину.
16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила перенести розгляд земельного спору на іншу дату, однак не раніше, ніж буде прийняте рішення Кремінського районного суду в справі № 414/2150/18 за позовом щодо усунення перешкод в користуванні власністю.
Цього ж дня рішенням Виконкому № 336 перенесено розгляду земельного спору за заявою ОСОБА_2 на найближче чергове засідання Виконкому у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на засіданні та відсутністю офіційної згоди на розгляд спору без її участі.
24 жовтня 2018 року розпорядженням міського голови Міськради № 03-01/116 призначено дату засідання Виконкому на 30 жовтня 2018 року.
Виконкомом були направлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 листи-повідомлення від 25 жовтня 2018 року про те, що розгляд їх земельного спору відбудеться на засіданні 30 жовтня 2018 року о 14-й годині.
У матеріалах справи є докази вручення цих листів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а саме: рекомендовані повідомлення про вручення та відомості форми № 8 від 27 жовтня 2018 року.
30 жовтня 2018 року Виконком ухвалив спірне рішення, яким заяву ОСОБА_2 задовольнив та встановив межу між земельними ділянками, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, за фактичним використанням земельних ділянок по існуючій огорожі.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.