ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 809/1025/17
Провадження № 11-1019апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 809/1025/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Дудика Тараса Богдановича, третя особа - Івано-Франківська архієпархія Української греко-католицької церкви про визнання протиправним та скасування рішення та реєстраційного запису
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року (суддя Біньковська Н. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (у складі колегії суддів Онишкевич Т. В., Обрізко І. М., Кухтей Р. В.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Дудика Т. Б. (далі - державний реєстратор), третя особа - Івано-Франківська архієпархія Української греко-католицької церкви, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) рішення про припинення в результаті ліквідації юридичної особи - релігійної організації Посічанський монастир Матері Божої Знамення Української греко-католицької церкви (далі також - Монастир);
- визнати протиправним та скасувати реєстраційний запис № 11161100006000487 від 01 червня 2017 року про внесення до Єдиного державного реєстру рішення щодо припинення в результаті ліквідації Монастиря.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач на порушення вимог статей 15, 17, 28 Закону України від15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", пункту 3.2 Статуту Монастиря протиправно здійснив реєстраційний запис № 11161100006000487 про рішення засновників (учасників) юридичної особи -Монастиря щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, оскільки вказаний реєстраційний запис здійснено на підставі Декрету № 262 від 27 квітня 2017 року, виданого неуповноваженою особою.
3. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 05 жовтня 2018 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 березня 2019 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки таку справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
7. 11 червня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від Івано-Франківської архієпархії Української греко-католицької церкви надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому остання просить залишити її без задоволення.
8. Також 11 червня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від державного реєстратора, у якому відповідач просить залишити її без задоволення.
9. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 вересня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України у зв`язку з тим, що позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини
11. Суди попередніх інстанцій установили, що Монастир засновано 28 серпня 1998 року. Засновником Монастиря є ОСОБА_1 .
12. Згідно з пунктом 1.1 Статуту Монастиря останній є релігійною організацією, яка входить до складу Української греко-католицької церкви.
13. 27 квітня 2017 року Верховним Архієпископом Києво-Галицьким Святославом Шевчуком (Отець і Глава Української греко-католицької церкви) було прийнято Декрет № ВА 11/434, яким він постановив закрити Монастир.
14 . 30 травня 2017 року архієпископом і митрополитом Івано-Франківським Володимиром Війтишним було видано Декрет № 262, що набрав чинності 31 травня 2017 року, яким прийнято рішення про припинення Монастиря шляхом ліквідації, а також створено ліквідаційну комісію.
15. 01 червня 2017 року на підставі поданого головою ліквідаційної комісії Монастиря Декрету від 30 травня 2917 року № 262 державним реєстратором проведено державну реєстрацію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації (запис № 11161100006000487 від 01 червня 2017 року).
16. Вважаючи зазначене вище рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій
17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, здійснивши державну реєстрацію рішення щодо припинення в результаті ліквідації Монастиря, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зауважив, що оскільки державному реєстратору були надані всі необхідні документи для реєстрації рішення про припинення в результаті ліквідації юридичної особи (релігійної організації), які відповідали вимогам чинного законодавства України, у відповідача не було правових підстав для зупинення розгляду відповідних документів або відмови у державній реєстрації. Державна реєстрація рішення щодо припинення Монастиря в результаті ліквідації здійснена відповідно до вимог законодавства.
19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в адміністративній справі, Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що на цей спір не поширюється юрисдикція адміністративних судів та він підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
20. Наведений висновок суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про корпоративне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи з дотриманням вимог законодавства. Оскарження рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи безпосередньо пов`язане із захистом позивачем своїх корпоративних прав як засновника Монастиря.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково відніс цю справу до юрисдикції господарських судів.
22. Зокрема, скаржник зауважує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що заявлений спір є приватноправовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки державний реєстратор при здійсненні державної реєстрації припинення юридичної особи здійснював саме владні управлінські функції у сфері державної реєстрації прав, діючи як суб`єкт владних повноважень, а не рівноправний учасник господарських правовідносин.
23. Скаржник зазначає, що єдиною підставою позову є невідповідність дій державного реєстратора вимогам законодавства, яке регулює державну реєстрацію припинення юридичної особи, що виключає пов`язаність цього спору з реалізацією і захистом корпоративних прав громадян, зокрема засновницького права, тобто господарськими відносинами.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
24. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
25. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
27. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
28. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
29. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
30. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
32. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.