ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 492/1519/15-ц
Провадження № 14-558 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року у складі судді Гусєвої Н. Д. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану у будинку АДРЕСА_1 .
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08 жовтня 2015 року, належить нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою, що розташована у будинку АДРЕСА_1 .
1.2. Відповідач володіє та користується вказаним майном без жодних правових підстав та добровільно повернути майно відмовляється.
1.3. Отже, такими діями ОСОБА_1, порушуючи право власності ОСОБА_2, незаконно володіє вищезазначеним майном позивача, без відповідної правової підстави.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. РішеннямАрцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року, позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану у будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
2.1. Рішення судів мотивовано тим, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, позивач підтвердив своє право власності на спірне нерухоме майно, інших доказів щодо права власності на спірний об`єкт нерухомості матеріали справи не містять, а відтак наявні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
3. У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) касаційну скаргу на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
4. Касаційнаскарга, серед іншого, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки не врахували, що ОСОБА_1 користується спірними об`єктами нерухомого майна на підставі договору про спільну діяльність як суб`єкт підприємницької діяльності. Під час розгляду справи суди позбавили ОСОБА_1 можливості здійснювати підприємницьку діяльність.
Рух справи у суді касаційної інстанції
5. Ухвалою ВССУ від 01 серпня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.
5.1. У травні 2018 року, на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), справа передана до Верховного Суду.
5.2. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі доводів, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
5.3. Ухвалою від 07 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
6. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
7. Статтями 124,125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
8. Частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
9. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
10. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
11. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
12. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
13. Частиною першою статті 15 ЦПК у редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
14. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
15. Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду, (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
16. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
17. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.