ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1809/18
Провадження № 12-148гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко О. Р.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національного банку України
на постановуПівнічного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Скрипки І. М., Михальської Ю. Б., Тищенко А. І.,
у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до відповідачів:
1. Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА),
2. Макарівської районної державної адміністрації (далі - Макарівська РДА),
3. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд),
4. Національного банку України (далі - НБУ),
5. Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" (далі - ПАТ "Дельта банк"),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (далі - ДП "Макарівське лісове господарство"),
про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів іпотеки та витребування майна.
Історія справи
Короткий зміст та підстави позовних вимог
1. У лютому 2018 року прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовною заявою з вимогами:
- визнати недійсними розпорядження Київської ОДА від 26 вересня 2007 року № 879-894, 897-906, від 28 вересня 2007 року № 912, від 12 жовтня 2007 року № 1033, 1034, 1036-1039, 1041-1045, 1049, 1051, 1052, 1056, 1058-1060 та від 24 жовтня 2007 року № 1102 "Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки" (далі - розпорядження Київської ОДА);
- визнати недійсними розпорядження Макарівської РДА від 25 жовтня 2007 року № 4159, 4160, від 09 листопада 2007 року № 4291, № 4292-4294 "Про відведення земельних ділянок у власність громадянам України в межах Колонщинської сільської ради"; від 12 лютого 2008 року № 648, 650, 654-657 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам України на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області" (далі - розпорядження - Макарівської РДА);
- визнати недійсними договори іпотеки, укладені між ПАТ "Дельта банк" та НБУ, від 18 січня 2011 року № 80 та від 24 січня 2011 року № 312;
- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ПАТ "Дельта банк" земельні ділянки загальною площею 35,9347 га, що розташовані на території Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, загальна ринкова вартість яких складає 1 148 837,75 грн.
2. Позов мотивовано тим, що оскаржувані розпорядження Київської ОДА прийнято з порушенням положень статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 27, 31, 57 Лісового кодексу України, статей 3, 21, 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", оскільки ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів України; повноваженнями щодо вилучення таких ділянок обласні державні адміністрації чинним законодавством не наділені; розпорядження Макарівської РДА суперечать статтям 19 Конституції України, статті 20 ЗК України, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до статей 21, 152, 155 ЗК України, статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 11 квітня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА та Макарівської РДА, оскільки спір у цій частині має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28 лютого 2019 року скасував ухвалу суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм процесуального права під час проведення підготовчого засідання, а матеріали оскарження повернув до цього ж суду для розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції порушено положення глави 3 "Підготовче провадження" розділу ІІІ ГПК України.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
5. У серпні 2019 року НБУ звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали місцевого господарського суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час проведення підготовчого засідання та стверджує, що спір у зазначеній вище частині підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Доводи інших учасників справи
7. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
8. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 29 серпня 2019 року на підставі частини шостої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судове рішення оскаржується з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА та Макарівської РДА суд першої інстанції послався на те, що їх розгляд віднесено законом до юрисдикції адміністративного суду.
10. Ухвалюючи постанову про скасування цієї ухвали, суд апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції щодо юрисдикції спору в зазначеній частині не спростував, пославшись на порушення судом норм процесуального права глави 3 "Підготовче провадження" розділу ІІІ ГПК України.
11. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА та Макарівської РДА, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
12. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
13. Відповідно до частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
14. ГПК України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
15. Натомість відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
16. Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
17. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
18. При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
19. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
20. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
21. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).