Ухвала
16 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 334/3361/17
Провадження № 14-14 зц 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та
ВСТАНОВИЛА:
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення суми, який був уточнений 27 листопада 2017 року, де зазначила, що 18 квітня 2016 року між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу, за яким відповідач взяв на себе зобов`язання у строк до 18 липня 2016 року продати за 319 375,00 грн, а позивачка взяла на себе зобов`язання купити 1/4 частину квартири та 1/4 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, які належать відповідачу на праві приватної власності. Відповідно до пункту 6 попереднього договору ОСОБА_1 передала відповідачу грошове забезпечення у розмірі 57 487,00 грн на підтвердження дійсних намірів наступного укладення основного договору щодо купівлі 1/4 частини житлового будинку та земельної ділянки. Зазначений попередній договір має письмову форму та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О. М. Станом на день подачі позову укладення основних договорів так і не відбулося з вини відповідача. Позивач просить суд стягнути із ОСОБА_2 114 974,00 грн за невиконання умов попереднього договору купівлі-продажу від 18 квітня 2016 року.
2. Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми задоволений.
3. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 114 974,00 грн за невиконання умов попереднього договору купівлі-продажу від 18 квітня 2016 року та суму судового збору у розмірі 1149,74 грн.
4. 04 січня 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
5. 04 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відкликання частини апеляційних вимог, а саме просив відкликати апеляційну скаргу в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення з нього грошового забезпечення у сумі 57 487,00 грн, яке він отримав відповідно до пункту 6 попереднього договору. Так, залишились вимоги щодо зміни рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру заборгованості, стягнутої із ОСОБА_2 на суму штрафу у розмірі одного грошового забезпечення у сумі 57 487,00 грн.
6. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року задоволено заяву про відкликання частини апеляційної скарги.
7. Доводами апеляційної скарги є те, що позивачка не довела виконання нею умов попереднього договору, а саме явки до нотаріуса для укладання угоди.
8. Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11 жовтня 2018 року скасоване в частині стягнення штрафу із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 57 487,00 грн. В позові в цій частині відмовлено. Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11 жовтня 2018 року змінене, загальна сума стягнутих із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів зменшена з 114 974,00 грн до 57 487,00 грн. В іншій частині рішення залишене без змін.
9. В травні 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 . відмовлено у відкритті касаційного провадження.
11. Рішення Верховного Суду мотивоване тим, що на підставі пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України справа № 334/3361/17 є малозначною у силу вимог закону.
12. У січні 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якій ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11 жовтня 2018 року у частині стягнення із ОСОБА_2 суми штрафу у розмірі 57 487,00 грн.
13. Касаційна скарга мотивована тим, що справа не є малозначною, оскільки має для заявника особливе значення. Також ОСОБА_1 вказує на порушення судом в даній справі норм Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що оскаржуване рішення порушує її право на справедливий судовий розгляд, захист її прав та інтересів судом.
14. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши матеріали касаційної скарги та доводи ОСОБА_1, зазначає, що відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
15. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
16. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
17. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
18. Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
19. Також вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається у касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду після відкриття касаційного провадження.
20. Отже, Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності постанов (ухвал) суду тієї ж касаційної інстанції.
21. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей Кодекс не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду у касаційному порядку, як це було визначено у розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.