ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 826/7376/17
Провадження № 11-1023апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 826/7376/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, свідоцтва та запису
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року (суддя Огурцов О. П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (у складі колегії суддів Лічевецького І. О., Земляної Г. В., Мельничука В. П.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ГТУЮ у місті Києві), третя особа - ОСОБА_2, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві Бондар М. С. (далі - державний реєстратор) від 18 червня 2014 року о 18:11:59 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) з індексним номером 13875953 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- визнати протиправним та скасувати свідоцтво серії № 23180594 про право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення, заклад громадського харчування (літ. "А") на АДРЕСА_2, видане 18 червня 2014 року Реєстраційною службою ГТУЮ у місті Києві;
- визнати протиправним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 червня 2014 року № 6056595 про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - нежитлові приміщення, заклад громадського харчування (літ. "А") на АДРЕСА_2 ;
- стягнути з ГТУЮ у місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було вчинено реєстраційні дії за документами, які не відповідають вимогам законодавства та суперечать уже зареєстрованим правам на нерухоме майно.
Позивач зауважує, що спірне свідоцтво про право власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення, заклад громадського харчування (літ. "А")) на АДРЕСА_2 ОСОБА_2 видано, незважаючи на очевидну незаконність здійсненої нею реконструкції її жилих квартир АДРЕСА_2 у нежилі, що підтверджується відповідними судовими рішеннями.
3. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 28 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року, закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки таку справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснено учасникам судового розгляду, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
4. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при визначенні підсудності спору, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
6. 27 травня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від ГТУЮ у місті Києві надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 вересня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій
9. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин з позивачкою. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення стосувалось реєстрації прав на нерухоме майно іншої особи, а не позивачки.
10. При цьому суди попередніх інстанцій зауважили, що у цьому випадку, позовні вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків третьої особи - ОСОБА_2, і їх задоволення призведе до припинення її майнових прав.
11. У зв`язку із зазначеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
12. У касаційній скарзі скаржниця зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково віднесли цю справу до категорії приватноправових.
13. На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зауважує, що оскаржувані рішення державного реєстратора, свідоцтво та запис про власності ОСОБА_2 на незаконно реконструйований об`єкт нерухомого майна мають бути визнані протиправними та скасовані адміністративним судом, оскільки саме ГТУЮ у місті Києві діяло всупереч вимогам чинного законодавства України.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
14. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі й у відзиві на неї доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
16. Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
17. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
19. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
20. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.