Постанова
Іменем України
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 161/16943/16-ц
провадження № 61-46744св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2018 року у складі головуючого-судді Крупінської С. С. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Русинчука М. М., Карпук А. К., Матвійчук Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення порушень права на користування земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно рішення виконавчого комітету Воютинської сільської ради № 61 від 10 березня 1987 року, яким затверджено рішення загальних зборів колгоспу "Дружба", рішення виконавчого комітету Луцької районної ради народних депутатів № 99 від 09 квітня 1987 року та проектом забудови земельної ділянки, їй виділено з присадибного фонду колгоспу "Дружба" в селі Воютин Луцького району Волинської області земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво площею 0, 12 га, на якій вона збудувала жилий будинок АДРЕСА_1, якій належить їй на праві приватної власності. На виділеній земельній ділянці також розташовано будинок АДРЕСА_2, який належав на праві власності її матері ОСОБА_4 та підлягав знесенню за згодою останньої, однак ОСОБА_4 відчужила зазначений будинок на користь відповідача ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не набула права власності чи права користування земельною ділянкою, самовільно зайняла частину земельної ділянки на АДРЕСА_1, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою та звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
У серпні 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка площею 0, 50 га розташована на АДРЕСА_2 та перебувала у користуванні ОСОБА_4, на вказаній земельній ділянці був розташований жилий будинок АДРЕСА_2, належний ОСОБА_4 на праві власності.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя земельну ділянку не приватизувала.
У 1987 році ОСОБА_4 дозволила своїй доньці ОСОБА_5 побудувати жилий будинок на своєму городі, й на підставі її заяви 10 березня 1987 року виконавчим комітетом сільської ради було прийнято рішення про виділення ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,08 га за рахунок присадибного фонду та дозволено на відведеній земельній ділянці проводити будівництво індивідуального житлового будинку.
Після завершення ОСОБА_5 будівництва жилого будинку його було введено в експлуатацію та присвоєно АДРЕСА_1 .
03 листопада 2000 року ОСОБА_4 подарувала їй належний на праві власності будинок АДРЕСА_2 .
Таким чином, на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні ОСОБА_4 розташовано два жилих будинки АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_1, власниками яких є вона та ОСОБА_1 . відповідно.
Рішенням виконавчого комітету Воютинської сільської ради № 15/3 від 14 серпня 2004 року їй виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га та для будівництва та обслуговування жилого будинку - площею 0,25 га.
Зазначаючи, що на теперішній час позбавлена можливості приватизувати виділену їй земельну ділянку, оскільки ОСОБА_1 постійно чинить у цьому перешкоди, ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, просила встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована на АДРЕСА_1 площею 0,25 га, на якій розташовано жилі будинки за АДРЕСА_2 № АДРЕСА_1, виділивши їй у користування земельну ділянку площею 0, 17 га, а ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,08 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2018 року у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка, на якій розташовані домоволодіння сторін знаходиться у власності Воютинської сільської ради Луцького району Волинської області, докази щодо винесення меж земельної ділянки і закріплення їх на місцевості відсутні, геодезичні виміри не проводилися, правовстановлюючі документи на право користування вказаною земельною ділянкою у сторін відсутні, унаслідок чого відсутні підстави для задоволення первісних вимог про усунення перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою, оскільки захист права можливий за його наявністю, а також зустрічних позовних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою, так як суд не наділений повноваженнями щодо розпорядження землею, а питання її виділення є компетенцією відповідної сільської ради.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 19 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6, ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_3, залишені без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки сторонами не надано правовстановлюючих документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою у відповідних розмірах, з конкретними межами та визначеної конфігурації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення по суті позовних вимог, яким встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована на АДРЕСА_1 площею 0, 25 га, на якій розташовано житлові будинки за АДРЕСА_2 № АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 0,17 га, а ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,08 га.
В частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 судові рішення не оскаржуються.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність належних і допустимих доказів (правовстановлюючих документів) належності відповідачу на праві власності чи користування земельної ділянки певного розміру, з конкретними межами і визначеної конфігурації, не взявши до увагу виписку з рішення виконавчого комітету сільської ради про виділ їй земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку площею 0,25 га, на підставі якого було виготовлену технічну документацію із землеустрою. Проте позивач ОСОБА_1 відмовилася погоджувати межі земельної ділянки у зв`язку з неприязними стосунками, а сільська рада самоусунулася від погодження технічної документації.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклда позиції інших учасників справи
У поданому 17 січня 2019 року відзиві ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 не набувши право власності чи право користування земельною ділянкою відповідно до вимог статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України не має права на судовий захист. Сторони у справі не є співвласниками одного жилого будинку, а тому згідно чинного земельного законодавства між ними не може встановлюватися порядок користування земельною ділянкою комунальної власності. Жилий будинок належний ОСОБА_2 розташовано на земельній ділянці площею 0,12 га, яка виділена в установленому законом порядку ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку. Земельна ділянка, яка необхідна для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2, може бути виділена у власність відповідача за рішенням сільської ради після вилучення частини земельної ділянки, яка виділена для будівництва і обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1, за заявою ОСОБА_1 відповідно до статей 141, 142 ЗК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що відповідно до викопіровки з проекту планування забудови на земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0,25 га на цій земельній ділянці розташовані два житлові будинки за № №
АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 03 листопада 2000 року.