Постанова
Іменем України
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 185/7766/16-ц
провадження № 61-47795св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит недійсною.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 19 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та її чоловіком ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № DNQ0CI0000004154, згідно з яким банк надав ОСОБА_2 споживчий кредит в розмірі 60 000 грн зі сплатою 15 % річних строком до 19 грудня 2017 року. У забезпечення цього договору між ним та банком був укладений договір поруки.
27 серпня 2008 року між відповідачами було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № DNQ0CI0000004154 від 19 грудня 2007 року, згідно якої залишок кредиту було переведено з валюти гривні в валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації та з урахуванням винагороди банку склав 12 666,93 доларів США, зі сплатою 14,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Посилаючись на вимоги статті 65 СК України й на те, що вказана додаткова угода була укладена без її згоди, як дружини позичальника, що порушує її права, ОСОБА_1 просила визнати, укладену 27 серпня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № DNQ0CI0000004154 від 19 грудня 2007 року недійсною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року у складі головуючого судді Шаповалової І. С. позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № DNQ0CI0000004154 від 19 грудня 2007 року, укладену 27 серпня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при укладенні додаткової угоди до договору про іпотечний кредит були дотримані всі вимоги, передбачені статтею 203 ЦК України. Укладення оспорюваної угоди не передбачало отримання позичальником коштів, а лише конвертацію валюти кредитування, й така угода не порушує прав позивача. Положення статті 65 СК України не регулюють спірні правовідносини щодо укладення та виконання додаткової угоди до кредитного договору, який забезпечено порукою позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, не врахувавши при цьому всіх обставин справи, зокрема залишив поза увагою, що відповідачами при укладенні оспорюваної додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, згідно якої умовно змінено валюту кредитування, були порушені права позивача, а саме право на згоду на укладення договору, який виходить за межі дрібного побутового. Крім того, при укладенні такої угоди, банк не надав ні позичальнику, ні позивачу, як дружині позичальника та поручителю, у письмовій формі інформацію про умови кредитування у зв`язку з умовною зміною валюти кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, чим порушив права позивача, як споживача, передбачені статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 19 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № DNQ0CI0000004154, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 споживчий кредит в розмірі 60 000 грн зі сплатою 15 % річних строком до 19 грудня 2017 року.
У забезпечення цього договору, 19 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки.
Пунктами 1.2, 1.5 договору поруки передбачено, що поручителю добре відомі усі умови договору про іпотечний кредит. Поручитель дає згоду на зміну умов договору про іпотечний кредит без додаткового погодження змін з поручителем.
На підставі заяви ОСОБА_2, 27 серпня 2008 року було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № DNQ0CI0000004154 від 19 грудня 2007 року, згідно якої залишок кредитної заборгованості переведено з валюти гривня в валюту долар США.
Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку склав 12 666,93 доларів США, також сторони у додатковій угоді погодили розмір процентної ставки, яка складає 14,04 % річних. Термін повернення кредитних коштів змінено не було.
Додаткова угода не передбачала отримання ОСОБА_2 коштів, а лише передбачала конвертацію валюти кредиту за його особистою заявою.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права