Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
місто Київ
справа № 645/1982/19
провадження № 61-19197св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 липня 2019 року у складі судді Іващенка С. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що державним реєстратором відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Рєзановою Іриною Юріївною, всупереч пунктам 42, 81 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статей 18, 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення на підставі наданих нею документів, які містять недостовірні відомості.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 820/4422/17 задоволено позов Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І. Ю., треті особи: ОСОБА_1, Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. "Б-2", гараж № 4, площею 20, 9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 квітня 2019 року № 162119791 рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А. від 05 лютого 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 1282140463101, номер запису 45373387, на підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року № 518, зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення літ. "Б-2", гараж № 4, площею 20, 9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на зазначене нежитлове приміщення чинить перешкоди у фактичному поновленні порушеного права територіальної громади м. Харкова на земельну ділянку, самовільно зайняту під час самовільного будівництва гаража, що є підставою вжиття заходів захисту шляхом представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради в суді.
Реєстрація права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення
літ. "Б-2", гараж № 4, площею 20, 9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1, унеможливлює виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 820/4422/17.
Оскільки Харківська міська рада не вживала заходи захисту у судовому порядку, порушених прав територіальної громади м. Харкова щодо нежитлового приміщення літ. "Б-2", гараж № 4, площею 20, 9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1, шляхом пред`явлення відповідних позовів, на переконання позивача, наявні підстави звернення до суду із цим позовом органом прокуратури.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувалися тим, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва, а тому прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду та замінювати суб`єкта владних повноважень, який може та бажає захищати інтереси держави в суді. Суд першої інстанції зробив висновок, що, звертаючись до суду із позовом, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 не з`ясував причини, які перешкоджають Харківській міській раді самостійно захистити інтереси, та не повідомив про них суд, а тому не підтверджено підстав для представництва інтересів держави прокурором. Суд апеляційної інстанції зазначив, що саме лише посилання у позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття заяви до розгляду недостатньо. У таких висновках суд апеляційної інстанції посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладену у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, заступник прокурора Прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що порушення інтересів держави на момент пред`явлення позову прокурор обґрунтував тим, що незважаючи на наявність порушень вимог законодавства під час будівництва об`єктів нерухомого майна, гаражних боксів на самовільно зайнятій земельній ділянці, та на момент реєстрації права власності на них Харківською міською радою не вживалися заходи представницького характеру, спрямовані на усунення порушень, які допущені під час будівництва зазначених об`єктів нерухомості на земельній ділянці комунальної власності. Заявник зазначає, що Харківська міська рада обізнана про наявність рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 820/4422/17, яким скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. "Б-2", гараж № 4, площею 20, 9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 . Проте Харківською міською радою не вчинялися дії на захист інтересів держави, що призвело до незаконної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної власності. У такому випадку, на переконання заявника, порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради у сфері відновлення законності землекористування. За наведених обставин органом прокуратури обґрунтовані підстави представництва інтересів держави у суді, визначені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Також заявник вважає, що судом першої інстанції не надано правового обґрунтування щодо застосування як підстави для залишення позовної заяви без розгляду пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення передбачені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2019 року заступник Харківської місцевої прокуратури № 3 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А., реєстраційний номер № 518, про відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нежитлового приміщення літ. "Б-2", гаража № 4, площею 20, 9 кв. м, розташованого на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис від 05 лютого 2019 року № 45373387 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначене нежитлове приміщення.
Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 820/4422/17 задоволено позов Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І. Ю., треті особи: ОСОБА_1, Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. "Б-2", гараж № 4, площею 20, 9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 посилався на те, що з часу встановлення факту порушень законодавства при використанні спірної земельної ділянки, зокрема ухвалення рішення у справі № 820/4422/17,Харківської міською радою не вживалися заходи захисту у судовому порядку порушених прав територіальної громади м. Харкова та відповідні позови до відповідачів з цих підстав не пред`являлися.
02 квітня 2019 року Харківська місцева прокуратура звернулася до голови Харківської міської ради з повідомленням про встановлення прокуратурою порушення вимог чинного законодавства на момент використання земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, та про намір звернутися із позовом до Фрунзенського районного суду м. Харкова із вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, якою позов залишено без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що прокурор у позові не зазначив на захист якого саме інтересу держави, окрім як формального посилання на бездіяльність Харківської міської ради, виступає прокурор, не зазначено у чому полягає неможливість або неналежність захисту інтересів держави Харківською міською радою.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд погодитися не може з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно із частиною першою статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).