ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2020 року
Київ
справа № 805/1568/16-а
адміністративне провадження №К/9901/12596/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
Суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/1568/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
про зобов`язання надати достовірну, точну та повну інформацію за запитом на отримання публічної інформації, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Чебанова О.О., суддів - Сіваченка І.В., Шишова О.О.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач) про зобов`язання надати достовірну, точну та повну інформацію за запитом на отримання публічної інформації від 21 березня 2016 року від запитувача ОСОБА_1 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 09 березня 2016 року він направив відповідачу електронний запит на отримання публічної інформації щодо виконання Міністерством юстиції України вимог Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", однак відповідь на цей запит не отримав.
21 березня 2016 року позивач надіслав аналогічний письмовий запит на адресу відповідача поштовим відправленням. Листом від 25 квітня 2016 року № 14207/ПІ-Т-547/9 відповідач відмовив позивачеві у наданні інформації, пославшись на те, що Міністерством юстиції України витребовувана інформація не задокументована та не створена в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".
На думку позивача, запитувана ним інформація акумулюється у відповідача відповідно до вимог чинного законодавства та необхідна останньому для виконання покладених на нього повноважень. Крім того, аналогічна інформація щодо виконання вимог Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" була надана відповідачем на запит іншої особи - ОСОБА_2 у 2013 році. Позивач вважає відмову у наданні йому інформації протиправною.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
20 липня 2016 року Донецький окружний адміністративний суд вирішив:
- позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково;
- зобов`язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 інформацію за запитом на отримання публічної інформації від 21 березня 2016 року;
- в решті позовних вимог - відмовити.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерство юстиції України наділено повноваженнями та обов`язками щодо збору та систематизації інформації, яка стосується виконання рішень Європейського суду з прав людини, і є розпорядником цієї інформації, яка акумулюється у структурних підрозділах відповідача.
Також, суд зазначив, що інформація, яка була запитана позивачем за своєю правовою природою відноситься саме до публічної інформації, яка є відображеною та задокументованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях. Проте, відповідач у останньому абзаці відповіді на запит позивача помилково класифікував зміст звернення та безпідставно зазначив, що розгляд звернень ОСОБА_1 здійснений в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерство юстиції України, як розпорядник публічної інформації, повинен надати її на запит позивача.
Суд також прийняв до уваги посилання позивача на те, що аналогічна інформація щодо виконання вимог Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" була надана відповідачем на запит іншої особи - ОСОБА_2 у 2013 році у відповідності до норм Закону України "Про доступ до публічної інформації"
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
21 вересня 2016 року Донецький апеляційний адміністративний суд вирішив:
- апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, що діє в інтересах Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 805/1568/16-а - задовольнити;
- постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 805/1568/16-а - скасувати;
- прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався відомчими наказами відповідача, а саме: наказ Міністерства Юстиції України від 04.10.2011 №3116/5 "Про затвердження Примірного переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України" та наказ відповідача від 08.06.2011 №1522/5 Питання виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" в Міністерстві юстиції України".
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 інформацію за запитом на отримання публічної інформації від 21 березня 2016 року, оскільки, за визначенням суду апеляційної інстанції, інформація, що зазначена у запиті не є публічною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка у січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.
У касаційній скарзі скаржник просить:
- скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (ділі - Закон № 2939-VI).
Крім того, позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дійшов до помилкового висновку, що запитувана позивачем інформація не є публічною в розумінні Закону № 2939-VI, оскільки ознаки публічної інформації визначені статтею 1 Закону № 2939-VI і не передбачено, що розпорядники публічної інформації мають повноваження затверджувати якісь переліки публічної інформації.
Позивач наголошує, що він звернувся з запитом на отримання саме публічної інформації, оскільки ця інформація створена в процесі виконання відповідачем своїх обов`язків, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання до суду заперечень на касаційну скаргу не скористався.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 09 березня 2016 року звернувся з електронним запитом на отримання публічної інформації до Міністерства юстиції України в якому просив повідомити наступні відомості з розбивкою окремо по роках:
- кількість позовів та загальна сума позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, які пред`явлені Мін`юстом протягом 2006 -2015 років відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";
- кількість судових рішень та загальна сума грошових коштів відповідно до судових рішень, якими задоволені вищезазначені позови Мін`юсту протягом 2006-2015 років;
- сума грошових коштів фактично стягнутих з відповідачів до Державного бюджету України (тобто сума коштів, що надійшла до Державного бюджету України ) за позовами Мін`юсту про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування відповідно до рішень Європейського суду з прав людини протягом 2006-2015 років;
- кількість звернень Мін`юсту до Генеральної прокуратури України із заявою про кримінальне правопорушення стосовно осіб, з вини яких Європейським судом було прийнято рішення проти України протягом 2006-2015 років.
Оскільки на цей запит Мін`юстом не була надана відповідь, позивач повторно 21 березня 2016 року звернувся з письмовим запитом про надання вищезазначеної інформації.
На повторний запит позивача відповідачем була надана відповідь від 25 квітня 2016 року № 14207/ПІ-Т-547/9 в якій зазначено, що запровадженою у Мін`юсті звітністю не передбачено ведення обліку кількості та загальної суми поданих позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачам за рішеннями Європейського суду з прав людини, а також поданих до Генеральної прокуратури України заяв про проведення перевірок і встановлення осіб, винних у заподіянні збитків Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, та притягнення їх до відповідальності. Крім того, зазначено, що узагальнення відомостей щодо стягнутих коштів у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, зазначеною формою звітності не передбачено. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що запитувана позивачем інформація Мін`юстом не задокументована та не створена в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідач розглянув звернення позивача в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" та, по суті, не надав запитувану інформацію.
Незгода позивача з зазначеною відповіддю на запит про надання інформації, а також відсутність будь-якої відповіді на електронний запит, стали підставами звернення ОСОБА_1 з заявами до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в яких він просив вжити заходи реагування у зв`язку з протиправними діями відповідача щодо ненадання доступу до публічної інформації.
За результатами попереднього розгляду заяв позивача Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини його було повідомлено листом від 04 липня 2016 року № 11-15-ПІ 263990, 265681 16-1/26-168 про те, що за поданими заявами відкрито провадження та викликані на 18 липня 2016 року до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини представники Мін`юсту для надання відповідних пояснень.