ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2020 року
Київ
справа №808/369/17
адміністративне провадження №К/9901/29534/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 808/369/17
за позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату, Центрального об`єднаного районного військового комісаріату міста Запоріжжя про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді
за касаційною скаргою Запорізького обласного військового комісаріату
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, прийняте в складі головуючого судді Прасова О.О.,
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів Прокопчук Т.С. Шлай А.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Запорізького обласного військового комісаріату (далі - відповідач-1, Запорізький ОВК), Центрального об`єднаного районного військового комісаріату міста Запоріжжя (далі - відповідач-2, Центральний ОРВК м.Запоріжжя), в якому просила:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ військового комісара Центрального об`єднаного районного військового комісаріату м. Запоріжжя №44 від 11 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста командування Центрального ОРВК м. Запоріжжя з 29 березня 2016 року відповідно до пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку зі вступом на військову службу;
1.2 поновити ОСОБА_1, на посаді провідного спеціаліста командування ОРВК м.Запоріжжя.
2. На обґрунтування позову зазначила, що оскільки на військову службу за контрактом позивача прийнято під час особливого періоду у зв`язку із кризовою ситуацією, що загрожує національній безпеці, то за ним мало зберігатися його місце роботи та посада, а підстави для припинення укладеного з позивачем трудового договору згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України. Отже, звільнення позивача з посади провідного спеціаліста командування Центрального ОРВК м.Запоріжжя здійснено всупереч вимогам КЗпП України.
3. Відповідач-1 проти задоволення позову заперечував та зазначив, що він жодним чином не порушив інтереси позивача задовольнивши його ж заяву на звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України. У зв`язку із тим, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом тільки 11 квітня 2016 року, тобто після того як сплив термін проведення часткової мобілізації - умова щодо оголошення рішення про проведення мобілізації не може застосовуватися по відношенню до позивача. Через те, що на даний час Президентом України рішення про введення воєнного стану не приймалося - умова щодо введення воєнного стану також не може застосовуватися по відношенню до позивача.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. З 26 серпня 2015 року ОСОБА_1 працювала у Центральному об`єднаному військовому комісаріаті м. Запоріжжя.
4. 30 березня 2016 року позивачку прийнято на військову службу за контрактом, відповідно до наказу командира в/ч пп В0213 № 80 від 30 березня 2016 року.
5. Наказом Військового комісару Центрального об`єднаного районного військового комісаріату м. Запоріжжя від 11 квітня 2016 року № 44, ОСОБА_1, провідного спеціаліста командування Центрального об`єднаного військового комісаріату м. Запоріжжя, відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку зі вступом на військову службу, звільнено з 29 березня 2016 року. Підставами для прийняття наказу зазначено - витяг з наказу командира військової частини - польова пошта В0213 (по стройовій частині) від 30 березня 2016 року № 80, заява ОСОБА_1 ..
6. 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Військового комісару Запорізького обласного військового комісаріату полковника Біди О.М. із заявою, в якій просила просила відновити її порушені права, шляхом скасування наказу № 44 від 11 квітня 2016 року, та поновлення її на займаній посаді.
7. На заяву ОСОБА_1 від 27 грудня 2016 року щодо відновлення її порушених трудових прав Запорізьким обласним військовим комісаріатом 06 січня 2017 року за вих.№28 надано відповідь про відсутність правових підстав для скасування Наказу Військового комісара Центрального об`єднаного районного військового комісаріату міста Запоріжжя (по стройовій частині) від 11 квітня 2016 року за №44 у частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста командування Центрального об`єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України.
8. Позивач отримала трудову книжку 14 грудня 2016 року, про що свідчить відмітка в особовій картці №251.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
9.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Військового комісара Центрального об`єднаного районного військового комісаріату міста Запоріжжя (по стройовій частині) від 11 квітня 2016 року за №44 у частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста командування Центрального ОРВК м.Запоріжжя відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України.
9.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста командування Центрального ОРВК м.Запоріжжя.
10. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки позивач була прийнята на військову службу за контрактом при існуванні кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, то за нею, згідно з статті 119 КЗпП України, має бути збережене місце роботи, посада і середній заробіток у Центральному об`єднаному районному військовому комісаріаті м.Запоріжжя, в якому вона працювала на час призову.
10.1. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що наявність заяви ОСОБА_1 про звільнення не може бути причиною для прийняття відповідачем протиправного наказу від 11 квітня 2016 року № 44, оскільки в задоволені зазначеної заяви відповідач мав відмовити.
ІV. Касаційне оскарження
11. Не погодившись з постановою суду першої та апеляційної інстанцій, Запорізьким ОВК подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яка зареєстрована у суді 13 листопада 2017 року.
12. У касаційній скарзі Запорізьке ОВК зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права, а саме: суди дійшли до помилкового висновку, що "кризова ситуація" та "антитерористична операція" є тотожними поняттями.
12.1. Також заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій статті 99 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), а саме: що позивач отримала трудову книжку 14 грудня 2016 року, а із позовною заявою звернулася до суду 30 січня 2017 року, тобто із пропуском строку визначеного КЗпП України.
12.3. За таких обставин Запорізьке ОВК просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
13. 14 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Швець В.В. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 808/369/17 із Запорізького окружного адміністративного суду.
20. 06 грудня 2017 року справа № 808/369/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
14. На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року), касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шарапу В.М. суддів Безвенка В.М., Данилевич Н.А.
16. 31 травня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 549/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
17. Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н.В., суддів : Радишевську О.Р., Уханенка С.А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
18. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
21. Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
22. Пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
23. За змістом статті 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
24. Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
25. Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про оборону України", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами, які застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
26. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.