ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2020 року
Київ
справа №812/321/17
касаційне провадження №К/9901/44518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 (головуючий суддя: Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (головуючий суддя: Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сухарьок М.Г.) у справі №812/321/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Луганської обласної клінічної лікарні про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області або позивач) звернулося до суду з позовом до Луганської обласної клінічної лікарні (далі - відповідач), в якому з урахування уточнених позовних вимог просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за віком, призначених на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2 за пероід 01.06.2016 по 30.11.2016 у сумі 160 893,51 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обов`язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, покладається на підприємства. Втім, відповідач не здійснив своєчасні розрахунки з пенсійним фондом, а тому заборгованість підлягає стягненю з відповідача у судовому порядку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, на момент вирішення справи по суті вимог, у позивача не було підстав для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 та Списком № 2 за період з червня по листопад 2016 року у розмірі 160 893,51 грн, позаяк відповідач добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Суди зазначили, що право самостійно визначати призначення платежу відповідно до вимог чинного законодавства належить виключно платнику, натомість органи пенсійного фонду не наділені правом чи обов`язком змінювати призначення платежу, якщо такий вказаний платником.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник зазначає про правомірність зміни ним призначення платежу шляхом зарахування сплачених відповідачем сум в рахунок погашення заборгованості минулих періодів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 17.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від відповідача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, знаходиться на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
З червня 2016 року по листопад 2016 року позивач сплачував та доставляв пенсіонерам відповідача пільгові пенсії за Списками № 1, № 2, що підтверджується відомостями з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які пенсійний орган надсилав відповідачу для оплати цих послуг.
Відповідач платіжними дорученнями від 09.11.2016 №1075, від 09.11.2016 №1076, від 17.10.2016 №958, від 17.10.2016 №957, від 08.09.2016 №769, від 08.09.2016 №770, від 11.08.2016 №657, від 01.09.2016 № 738, від 01.09.2016 №737, від 08.07.2016 №522, від 08.06.2016 №407, від 08.06.2016 №406 перерахував в рахунок відшкодування витрат пільгових пенсій за Списками № 1, № 2 за період червень 2016 року - листопад 2016 року загальну суму у розмірі 156 239,43 грн із зазначенням призначення платежів в самих платіжних дорученнях.
Позивач в червні-липні 2016 року, крім вказаних поточних платежів, до сплати відповідачу нарахував також заборгованість з відшкодування пільгових пенсій попередніх періодів на підставі акту прийому-передачі від 25.05.2016 на суму 174145,21 грн - за Списком № 1; 101493,46 грн - за Списком № 2, який не містить в собі періодів виникнення цієї заборгованості.
Згідно з інформацією, зазначеною у витязі з картки особового рахунку, сплачені відповідачем суми з відшкодування фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та за Списком №2 за червень 2016 року - листопад 2016 року були зараховані позивачем в рахунок погашення боргу за вказаним актом.
Позивач вважаючи, що за відповідачем рахується заборгованість із відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списками №1, № 2 за період з червня 2016 року по листопад 2016 року в сумі 160 893,51 грн, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.