ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №815/549/18
адміністративне провадження №К/9901/2455/19
колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Жук А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2018, постановлену у складі головуючого судді Стефанова С.О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, прийняту у складі колегії суддів: Яковлєва О.В. (головуючий), Градовського Ю.М., Крусяна А.В.
І. Обставини справи
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якому просила суд:
1.1. - визнати протиправним та скасування рішення від 15.11.2017 про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
1.2. - зобов`язати поновити реєстрацію місця проживання;
1.3. - визнати протиправним та скасувати рішення від 15.11.2017 про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
1.4. - зобов`язати поновити реєстрацію місця проживання;
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2018, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
3. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у цій справі оскаржуються рішення, стосовно яких існує спір про право цивільне - право на проживання в житлі, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією права місця проживання, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.
IІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, та направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.
5. У касаційній скарзі позивач, зокрема, зазначає, що оскаржуване рішення про скасування реєстрації місця проживання не пов`язане із майновими правами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житлове приміщення гуртожитку, а виключно пов`язане із виконанням позивачами положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". У зв`язку з наведеним, позивач уважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність зв`язку між адміністративним оскарженням незаконних дій суб`єкта владних повноважень та спорів щодо майнових прав на нерухоме майно - необгрунтованими та хибними.
6. У відзиві на касаційну скаргу представник Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційних скарг висновків цих судів не спростовують.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
7. Приписами частин першої-другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
12. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
IV. Оцінка Верховного Суду
14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
15. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
16. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
18. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
20. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
21. За усталеною судовою практикою Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
22. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.