ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2020 року
Київ
справа №826/10692/15
касаційне провадження №К/9901/59753/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Савельєвої Анни Миколаївни на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 (головуючий суддя: Горяйнов А.М., судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі №826/10692/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича (далі - відповідач-1 або Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО або відповідач-2), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - ПАТ "КБ "УФС"), в якому просила:
визнати протиправним і скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04.07.2014 №44720, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "УФС", оформлене наказом від 18.11.2014 № 6 (згідно з переліком);
зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду;
зобов`язати ФГВФО включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є вкладником ПАТ "КБ "УФС" в розумінні положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI), а тому набула право бути включеною до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок ФГВФО. Вважає, що віднесення договору банківського вкладу до нікчемного на підставі частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2018 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду, оформлене у вигляді наказу від 18.11.2014 №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 04.07.2014 №44720, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "УФС";
зобов`язано Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду у межах граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є вкладником у розумінні статті 2 Закону №4452-VI і на неї поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку. При цьому суд зазначив, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності, визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI, підстав для визнання правочину нікчемним. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування до позивачки наслідків нікчемності правочину. Належним способом захисту порушених права позивачки є визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним та зобов`язання останнього подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:
визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО у частині невключення ОСОБА_1 ;
зобов`язано Уповноважену особу Фонду включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського вкладу (депозиту) "Планер" №44720 від 04.07.2014.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що позивачка є вкладником у розумінні статті 2 Закону №4452-VI і на неї поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що операції з перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності. Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності, визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI, підстав для визнання правочину нікчемним. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право позивачки може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО у частині невключення ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача-1 включити до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО інформацію про позивачку.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення в частині задоволених позовних вимог та у цій частині постановити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач-1 дів у межах та у спосіб, визначених Законом №4452-VI повноважень. Скаржник пояснив, що підставою для віднесення договору банківського вкладу позивачки до категорії нікчемних є те, що на момент його укладення та перерахування коштів банк не міг виконати взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів вкладнику, в тому числі щодо виплати відсотків за ним, оскільки фінансовий стан банку вже не мав таких можливостей. Додатково скаржник відзначив, що кошти на депозитний рахунок позивачки надійшли внаслідок "розбивки" великого вкладу інших клієнтів з метою створення в майбутньому штучного зобов`язання Фонду на відшкодування грошових коштів.
Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 03.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Від ФГВФО на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній підтримав доводи та вимоги касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду та просив суд її задовольнити.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ УФС" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" №44720, згідно умов якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 190 000 грн у тимчасове користування на строк до 04.08.2014 за процентною ставкою 19,75 відсотків річних.
10.07.2014 позивачкою було внесено на депозитний рахунок грошові кошти в обумовленій договором сумі, що підтверджується інформацією, зазначеною у квитанції від 10.07.2014 №TR.59017.1332.35.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 11.08.2014 №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким з 15.08.2014 по 15.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 13.11.2014 №119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС".
Також судами встановлено, що 18.11.2014 Уповноваженою особою видано наказ №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", відповідно до якого визнано нікчемними договори, зазначені в додатку. Згідно з наказом визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, що додаються, до якого включено і Договір вкладу, укладений між позивачкою та Банком.
Листом від 17.12.2014 № 001/1741 Уповноваженою особою Фонду було повідомлено позивачку про те, що договір банківського вкладу від 04.07.2014 № 44720 та операції із внесення і перерахування коштів на рахунок, відкритий на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону № 4452-VI та статті 228 ЦК України.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI.
Пунктами 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.