ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2020 року
Київ
справа №607/21404/14-а
касаційне провадження №К/9901/19122/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Саприкіної І.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 (головуючий суддя: Большакова О.О., Глушко І.В., Коваль Р.Й.) у справі №607/21404/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі - УПФУ в м. Тернополі або відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії УПФУ в м. Тернополі та скасувати рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, яке оформлено протоколом №58 засідання комісії УПФУ в м. Тернополі для розгляду питань, пов`язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV);
зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з часу її звернення за пенсією.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що має достатньо спеціального стажу у сфері охорони здоров`я для призначення їй пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII).
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2015 адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що аптечний склад, де позивачка працювала на посаді провізора у період з 24.01.1997 по 30.06.2001, в розумінні чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства відноситься до закладу охорони здоров`я. Щодо роботи позивачки у ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором, то суд вказав на те, що посада завідуючого аптечного складу віднесена до посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2015 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "Ремеді ЛТД" та ФОП ОСОБА_2, де працювала позивачка у спірні періоди, не проходили державної акредитації, а отже такі не мають офіційного визнання статусу закладу охорони здоров`я, і робота в цих закладах не може бути зарахована до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років. При ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.09.2013 у справі №21-241а13.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що висновки суду апеляційної інстанції про не проходження ТОВ "Ремеді ЛТД" та ФОП ОСОБА_2 державної акредитації ґрунтуються виключно на припущеннях та жодними доказами не підтверджені. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційним судом не було вжито всіх заходів для повного та всебічного з`ясування обставин у справі, які мають значення для правильного вирішення спору.
За наслідками нового розгляду справи у апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2015 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров`я на підставі акредитації. У спірному випадку, ТОВ "Ремеді ЛТД" та ФОП ОСОБА_2 не проходили державної акредитації, що підтверджується інформацією, зазначеною у листі Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2017 №7/53/281-17/7635, а отже підстави для зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивачки у цих закладах - відсутні. При ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції також врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.09.2013 у справі №21-241а13.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для призначення пенсії за вислугу років є робота на посаді провізора чи фармацевта у закладі, віднесеному до закладів охорони здоров`я, при наявності загального стажу від 25 до 30 років, незалежно від віку. Позивачка стверджує, що вона має достатній спеціальний стаж для призначення їй пенсії за вислугу років, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 п. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій на підставі інформації, зазначеної у трудовій книжці ОСОБА_1, встановлено, що остання у період з 09.08.1989 по 06.01.1997 працювала на посаді провізора-технолога аптеки №142 м.Тернополя, з 24.01.1997 по 30.06.2001 - провізором аптеки TOB "Ремеді ЛТД" АС, з 01.07.2001 по 22.12.2004 - провізором аптеки TOB "Компанія РГ", з 22.12.2004 по 04.04.2006 - в.о. завідувачем аптеки TOB "Компанія РГ", з 04.04.2006 по 21.01.2008 - завідувачем аптеки TOB "Компанія РГ", з 21.01.2008 по 19.06.2012 - завідувачем аптеки №4 ТОВ "Компанія РГ", з 21.06.2012 по 12.10.2012 - завідувачем аптеки у ФОП ОСОБА_3, з 15.10.2012 по 06.10.2014 - завідуючим аптечного закладу у ФОП ОСОБА_2 .
У жовтні 2014 року позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.
21.10.2014 пенсійним органом прийнято рішення, оформлене протоколом комісії УПФ України в м. Тернополі для розгляду питань, пов`язаних з призначенням пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №58, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Відмова мотивована тим, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, становить 19 років, 8 місяців, 6 днів, та є недостатнім для призначення даного виду пенсії згідно з вимогами чинного законодавства. Комісією не зараховано період роботи позивачки з 24.01.1997 по 30.06.2001 в ТОВ "Ремеді-ЛТД" - аптечний склад, оскільки аптечна база (склад) не передбачена Переліком № 909. Також не зараховано до спеціального стажу період роботи позивачки у ФОП ОСОБА_2 з 10.09.2012 по 06.10.2014, оскільки згідно записів трудової книжки посада значиться, як завідуюча аптечним закладом.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.