ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №820/609/18
адміністративне провадження №К/9901/30443/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Кісельова Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року (головуючий суддя Чалий І.С., судді - Спаскін О.А., Жигилій С.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 00000051304, яким донараховано податкове (грошове) зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6500000 грн, з яких: 5200000 грн - за основним платежем та 1300000 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 25 січня 2018 року № 00000051304.
За результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат, в якій просив стягнути з ДФС України на користь позивача: судовий збір у розмірі 13983,40 грн; судові витрати у розмірі 20020 грн за отримання висновку експерта за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 28 лютого 2019 року №10049/4121; 97500 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, згідно Договору про надання правової допомоги від 29 січня 2019 року № 1/К-2019; 12012 грн за отримання висновку експертного економічного дослідження ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 23 січня 2018 року № 658; 46000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу на стадії адміністративного узгодження грошових зобов`язань, згідно Договору про надання правової допомоги від 10 січня 2018 року № 2-2/5-2018; 91000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, згідно Договору про надання правової допомоги від 29 січня 2019 року № 1/К-2019; стягнення судового збору, сплаченого за подання позову у суді першої інстанції.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 13983,40 грн, витрати, пов`язані з проведенням комісійної судової економічної експертизи від 28 лютого 2019 року № 10049/4121 у розмірі 20020 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 91100 грн.
Не погодившись із ухваленою судом апеляційної інстанції додатковою постановою, ДФС України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про хвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 91100 грн. Крім того, за висновками суду, витрати відповідають співвідношенню реальності понесених витрат з розумністю визначення їх розміру, з врахуванням складності справи. Разом з тим, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування неспівмірності витрат у разі заперечення щодо розміру останніх, не надав доказів, які б вказували на завищення наданих послуг або на неправомірне їх визначення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 вказаного Кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.