Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 628/775/18 (провадження № 14-511 цс 19)
11 грудня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у справі за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, Куп`янського відділу Ізюмської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Ранг» про визнання незаконним наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації і постановою від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду відмовляючи в задоволенні касаційної скарги дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновки про необхідність закриття провадження у справі, оскільки розгляд цієї справи підлягає в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
2. Обґрунтовуючи свою позиціюВелика Палата Верховного Суду зазначила що 21 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства) та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки площею 17,0080 га, кадастровий номер 6323783000:02:000:0610 (далі - спірна земельна ділянка), який 06 травня 2015 року зареєстрований реєстраційною службою Куп`янського міськрайонного управління юстиції Харківської області.
3. У вересні 2016 року ОСОБА_1 заснував і зареєстрував Фермерське господарства «Приоскільне» (далі - ФГ «Приоскільне»).
4. Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
5. За змістом статей 1,5,7,8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.
6. Отже, з моменту державної реєстрації ФГ «Приоскільне» у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки з того дня перейшли до вказаного фермерського господарства. Надалі земельна ділянка була передана в суборенду іншому фермерському господарству - Фермерському господарству «Ранг» (далі - ФГ Ранг) у користуванні якого вона перебувала на час звернення прокурора до суду з вимогою, зокрема, про її повернення.
7. Оскільки на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
8. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду апеляційної інстанцій про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 , після отримання у користування спірної земельної ділянки, створено нове фермерське господарство (ФГ «Приоскільне») із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 158,0579 га та до складу земель якого увійшла і спірна земельна ділянка.
9. Однак, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
10. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права