Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа №161/3503/18
провадження № 51-10103км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), захисника Романовського В.О. (у режимі віеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора прокуратури Волинської області на вирок Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12018030010000098, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Луцька,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від
23 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за: ч. 3 ст. 189 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 2 ст. 186 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 3 ст. 357 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_1 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 10 січня
2018 року з 06:00 по 12:00 він, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, пред`явив вимогу ОСОБА_2 передати йому грошові кошти в сумі 5000 грн, застосовуючи при цьому фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, а саме завдав близько ста ударів гумовою палицею по тілу потерпілого, опускав його голову у відро з водою, одягав полімерний пакет на голову з подальшим здушуванням шиї, чим обмежував доступ кисню до дихальних шляхів, заподіявши легкі тілесні ушкодження, в результаті чого потерпілий виконав вимогу і написав йому розписку про повернення 5000 грн, які в зазначений час мав принести до місця свого проживання.
Крім того, ОСОБА_1 у цей же час і у тому ж місці відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_2 сумку вартістю 286,67 грн та умисно, незаконно заволодів його паспортами - громадянина України та біометричним.
Апеляційний суд Волинської області вироком від 29 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання скасував.
Ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК, та призначив йому покарання:
- за ч. 3 ст. 189 КК із застосуванням ст. 69 КК - у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням у дохід держави 20 відсотків без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК - у виді виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням у дохід держави 10 відсотків;
- за ч. 3 ст. 357 КК - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням у дохід держави 20 відсотків без конфіскації майна.
У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 вимоги ст. 69 КК, що потягло невідповідність призначеного покарання особі засудженого та тяжкості вчинених злочинів через м`якість.