Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 213/606/17
провадження № 51-157 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Щепоткіної В.В., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Дехтярук О.К.,
захисника Гузєва І.Г.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016040740000931 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2, 6 ч. 2 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду неповнолітній ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 29 червня 2016 року, приблизно о 01:00 год. за попередньою змовою з ОСОБА_3 на вул. Збагачувальній у м. Кривому Розі безпричинно, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, підійшли до ОСОБА_2 та із значною силою нанесли йому численні удари руками і ногами по обличчю, голові та тулубу. В результаті злочинних дій потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком. Зазначає, що апеляційний суд не врахував належним чином усіх даних про його особу, обставини його життя, зокрема, що він виховувався у неповній сім`ї, скоїв злочин у неповнолітньому віці, позитивно характеризується, навчався та мав намір здобути професію, частково відшкодував шкоду.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, а також кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.