Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 459/2468/17
провадження № 51- 4323 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Святської О.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
захисників
(у режимі відеоконференції) Бордяковського І.А. і Федоряка А.В.,
прокурора Кулаківського К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Федоряка А.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та касаційну скаргу прокурора Топій Т.В., яка брала участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року в кримінальному провадженні № 12017140150000734, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу 06 лютого 2018 року вироком Апеляційного суду Львівської області за частинами 1 і 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 70 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останнього разу 19 січня 2017 року вироком Червоноградського міського суду Львівської області за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Червонограда Львівської області, без реєстрації та постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останнього разу 11 грудня 2017 року вироком Пустомитівського районного суду Львівської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Згідно з вироком Золочівського районного суду Львівської області від 29 травня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна.
На підставі частин 1 і 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_2 за вироком Апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2018 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 05 липня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено обчислювати з 05 липня 2017 року.
До набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 28 липня 2018 року ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано ОСОБА_3 невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 19 січня 2017 року та з урахуванням п. "а" ч. 1 ст. 72 КК України визначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 10 років 1 місяць із конфіскацією майна.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_3 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 26 червня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 ухвалено обчислювати з 26 червня 2017 року.
До набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 28 липня 2018 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією майна.
На підставі частин 1 і 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_1 за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією майна.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 06 липня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 06 липня 2017 року.
До набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 28 липня 2018 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо пред`явленого у кримінальному провадженні цивільного позову, заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
Оскаржуваною ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників Бордяковського І.А. та Федоряка А.В. задоволено частково.
Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 29 травня 2018 року стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено.
Пом`якшено призначене ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України та постановлено вважати його засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_2 за вироком Апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2018 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Пом`якшено призначене ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України та постановлено вважати його засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 19 січня 2017 року та визначено ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Пом`якшено призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 187 КК України та постановлено вважати його засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_1 за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
У решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду 03 травня 2017 року близько 23:00 ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, умисно проникли до помешкання подружжя ОСОБА_5, що за адресою: АДРЕСА_3, де вчинили розбійний напад, під час якого, долаючи опір потерпілих, а ОСОБА_1 застосовуючи до потерпілої ОСОБА_5 насильство, небезпечне для її життя і здоров`я, відкрито заволоділи належними ОСОБА_6 та ОСОБА_5 грошовими коштами в сумі 320 грн, спричинивши їм матеріальної шкоди на вказану суму, після чого покинули місце вчинення злочину.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_1, його захисник Федоряк А.В. зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ч. 2 ст. 404 КПК України, яка дозволяє йому вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, безпідставно не застосував положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VІІI від 26 листопада 2015 року, які підлягали застосуванню, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Порушує питання про зарахування ОСОБА_1 на підставі зазначеної норми кримінального закону строку попереднього ув`язнення у строк покарання, у зв`язку із чим просить ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно нього змінити.
Прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування ст. 71 КК України під час визначення засудженому ОСОБА_3 остаточного покарання за сукупністю вироків, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Судові рішення стосовно ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржуються.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника Федоряка А.В. та прокурора не надходило.
Захисник Федоряк А.В. у судовому засіданні підтримав подану ним в інтересах засудженого ОСОБА_1 касаційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у ній підстав, а касаційну скаргу прокурора просив залишити без задоволення.
Захисник Бордяковський І.А. не заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника Федоряка А.О. та погодився з його позицією щодо касаційної скарги прокурора.
Прокурор Кулаківський К.О. підтримав касаційну скаргу, подану прокурором Топій Т.В., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та просив залишити без задоволення касаційну скаргу захисника Федоряка А.В.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника Федоряка А.В. і прокурора підлягають задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.