Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 344/9138/16-к
провадження № 51- 7666 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Остапука В.І., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Лютана З.Й. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Лютана Зеновія Йосиповича на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2018 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112016090010001358, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу 28 жовтня 2011 року вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч.2 ст.307, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць з конфіскацією майна, 15 травня 2015 року звільнений по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.152, ч.2 ст.153 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
- за ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту затримання, тобто з 01 квітня 2016 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього увʼязнення з 01 квітня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційні скарги захисника та обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 01 квітня 2016 року приблизно о 04:20 годині, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, діючи за попередньою змовою у групі із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, реалізуючи спільний умисел на зґвалтування ОСОБА_2, застосувавши до неї фізичне насильство та погрожуючи його застосуванням в подальшому, ОСОБА_1 сприяв зґвалтуванню ОСОБА_2 особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.
Крім того, ОСОБА_1, 01 квітня 2016 року приблизно о 05:20 годині, перебуваючи в згаданій квартирі, будучи особою, яка вчинила злочин, передбачений ст.152 КК України, застосовуючи до ОСОБА_2 фізичне насильство, та, погрожуючи його застосуванням в подальшому, зґвалтував її неприродним способом.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що місцевий суд під час нового розгляду кримінального провадження не провів підготовче судове засідання, а також всупереч вимог ч.3 ст.415 КПК України не врахував вказівки суду апеляційної інстанції щодо усунення недоліків вироку.
Стверджує, що висновок суду про доведеність вини засудженого ґрунтується на недопустимих доказах, оскільки речові докази не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України.
Вказує на порушення вимог ст.209 КПК України при затриманні ОСОБА_1 .
В свою чергу, апеляційний суд допущені порушення залишив поза увагою, окрім цього не розглянув клопотання захисту про витребування характеризуючих даних на потерпілу.
Вважає, що судові рішення не відповідають вимогам ст.370 КПК України, через їх незаконність, необґрунтованість та невмотивованість, а ухвала апеляційного суду ще і вимогам ст.419 КПК України, так як у ній не зазначено підстав, з яких апеляційну скаргу сторони захисту визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник та засуджений в суді касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони захисту, заперечив проти її задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій. При перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами нижчих інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (із яким погодився і суд апеляційної інстанції) зроблено з дотриманням вимог ст.23 КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, які викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.