1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Перейти до правової позиції



Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 710/112/16-к

провадження № 51-3189км19


Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Бульби І. А.

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

в режимі відеоконференції

захисника Єременка С. Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь в суді апеляційної інстанції у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за№ 12015250300000604, на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дубіївка Черкаського району Черкаської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк попереднього увʼязнення 16 та 17 листопада 2015 року та з 13 липня 2016 року до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, а також з 21 червня 2017 року до 06 березня 2018 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за один день позбавлення волі.

Задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 13 471 грн 06 к. матеріальної та 100 000 грн моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року вказаний вирок суду першої інстанції залишено без змін. На підставі ч. 5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього увʼязнення з 21 червня 2017 року до 21 березня 2019 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.

За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 16 листопада 2015 року, близько 00 год 40 хв., проникнувши через вікно до будинку своєї колишньої дружини ОСОБА_2, що на АДРЕСА_2, де в той час остання відпочивала на дивані, укрившись ковдрою, та діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, не маючи на меті заподіяння смерті ОСОБА_2, наніс один удар металевою частиною молотка, який взяв у коридорі вказаного будинку, в область голови потерпілої, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_2 прокинулася.В подальшому допоміг потерпілій викликати швидку допомогу.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України. Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, так як з урахуванням неприязних відносин, неправомірного та таємного, в нічний час, проникнення до зачиненого житла ОСОБА_2, та нанесення потерпілій, коли вона спала, удару по голові пристосованим для вчинення злочину молотом, свідчить про наявність умислу на заподіяння смерті. Зазначає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість. Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином викладених у ній доводів та прийняв безпідставне рішення про залишення вироку без змін.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник Єременко С. Я., посилаючись на необгрунтованість доводів касаційної скарги, просив судові рішення залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 ККУкраїни кваліфіковано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України та п. п. 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" від 07.02.2003 року замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, діяння передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При цьому якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини другої статті 15 КК України як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.


................
Перейти до повного тексту