Постанова
Іменем України
28 січня 2020року
м. Київ
справа № 743/977/18
провадження № 51-1143 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Ширая А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника Ширая А.А. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 24 січня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_2 судові рішення щодо якого не оскаржуються в касаційному порядку.
Згідно з вироком, 20 червня 2018 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно, шляхом проникнення на територію домогосподарства АДРЕСА_2, з приміщення ангару таємно викрали 129 кг брухту чорного металу, чим спричинили ТОВ "АНАТОЛІЯ-ЛІС" майнову шкоду в розмірі 516 грн.
Чернігівський апеляційний суд 24 січня 2019 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання та ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у зв`язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано такі пом`якшуючі покарання обставини, як: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини та батька пенсіонера, який є інвалідом 2 групи.
Захисник Ширай А.А. у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК. На обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вважає, що апеляційний суд при посиленні ОСОБА_1 заходу примусу не врахував його щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків та думки представника потерпілого - юридичної особи, який вважав, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства. Крім того, поза увагою суду залишився сімейний стан засудженого ОСОБА_1 та утримання ним неповнолітнього сина й батька похилого віку.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційні скарги та просив змінити вирок суду апеляційної інстанції й пом`якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК.
Захисник Ширай А.А. в судовому засіданні підтримав касаційні скарги та просив змінити вирок апеляційного суду й пом`якшити призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК.
В судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційних скарг та просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за які його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК в касаційних скаргах не оспорюються.
Разом з тим, доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, є обґрунтованим.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
За змістом ст. 50 КК метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.