Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 759/11795/18
провадження № 51-2968 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Вус С. М., Святської О. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Костюка О. С.,
потерпілого ОСОБА_1,
підозрюваного ОСОБА_2,
захисника Пенчарського А. Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110080000179 від 03 січня 2013 року, стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Черняхів Житомирської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12013110080000179 відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрито.
Згідно з цією ухвалою прокурором було направлено до суду клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Так, ОСОБА_2 03 квітня 2010 року близько 09 години 00 хвилин, перебуваючи на робочому місці своєї дружини в кіоску, розподіленому на дві частини, зробив зауваження власнику другої половини кіоску потерпілому ОСОБА_1 з приводу того, що в приміщенні кіоску постійно присутній запах клею, який негативно впливає на його вагітну дружину. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 завдав декілька ударів кулаками рук в обличчя потерпілому, в результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Після цього правою ногою завдав одного удару в пахову ділянку ОСОБА_1, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження, яке належить до легких тілесних ушкоджень.
Київський апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу потерпілого залишив без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвали судів першої та апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що прокурор не ознайомив його з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, копії цього клопотання йому не надіслав. Суд першої інстанції неповно дослідив обставини кримінального провадження, не в повному обсязі взяв до уваги викладені потерпілим у поданих клопотаннях факти. У тому числі потерпілий зазначав, що навесні 2011 року в межах кримінального провадження був здійснений допит ОСОБА_2, проте повідомлення про підозру йому вручено на той час не було. Підозру оголошено ОСОБА_2 лише у 2018 році. Вказані обставини не були перевірені судами обох інстанцій. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на порушення його прав, а також на те, що, на переконання потерпілого, йому фактично було спричинено тяжкі тілесні ушкодженням, що потребує проведення додаткової судмедекспетизи і перекваліфікації дій обвинуваченого. Своїх висновків апеляційний суд належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги.
У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_2 - адвокат Пенчарський А. Я. вказує на те, що потерпілий не зазначає, в чому полягає істотне порушення кримінального процесуального закону, та не наводить жодного факту такого порушення судом першої чи апеляційної інстанції. Зазначає, що твердження потерпілого стосовно неправильного застосування п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України є безпідставним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, встановлений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, закінчився. Посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України було дотримано вимоги як матеріального, так і процесуального права.
Позиції учасників судового провадження